Що змушує чиновників упритул не бачити порушень закону?..
Що змушує чиновників упритул не бачити порушень закону?
Сергій НАУМУК
Почалася ця історія банально і зовсім не цікаво. У 1994 році Олена та Петро Дерейки з села Млинище Іваничівського району взяли під забудову земельну ділянку розміром 25 сотих. Проте хвороби батьків внесли корективи у плани подружжя: брак коштів змусив відкласти на якийсь час будівництво. А ще через два роки у селі Млинище пройшла інвентаризація ділянок. І Дерейків позбавили їхнього клаптя, не поставивши до відома. «Коли померла мама, яка лежала сім років, а донька закінчила навчання, тільки тоді вирішили будувати хату, — розповіла Олена Дерейко. — Привезли будматеріали. Але без приватизації земельної ділянки не мали права почати роботи». Тому 23 листопада 2009 року Петро Дерейко написав заяву на приватизацію землі. 2 грудня 2009 року сесія Поромівської сільради дала дозвіл «на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,23 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в селі Млинище». Наступного року сусід Дерейків Петро Зенюк подарував свою ділянку приїжджому Володимиру Гнатюку. І хоча за будинком було закріплено 22 сотих (про це свідчить довідка від 14 листопада 2011 року), але сесія сільради надала Гнатюкові 25 сотих. Ще через два роки 18 жовтня 2011 року депутати вирішили внести зміни в попереднє рішення, яким виділили ділянку Петру Дерейку. Бо якийсь розумник знайшов у документі… описку. Ухвалили негайно виправити помилку і проголосували, щоб «в зв’язку з опечаткою» замінити цифри 0,23 га на 0,21 га». Легко і просто. Але подібний викрутас — це щось нове в українському законодавстві. Тим часом Олена Дерейко звернулася в Іваничівську районну прокуратуру, аби та відмінила рішення сільради. Прокурор району Людмила Герасимчук у відповіді зазначила: «Відповідно до довідки Поромівської сільської ради з 1994 р. по 2011 р. Ви користуєтеся та сплачуєте податок на земельну ділянку площею 0,21 га. На вимогу прокуратури району 14.11.2011 р. державним інспектором з контролю та використання земель за участю голови сільської ради, спеціаліста-землевпорядника та депутата Поромівської сільської ради проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, в ході якої проведено обміри Вашої земельної ділянки, яка становить 0,21 га, та порушень не виявлено. За таких умов у цій частині звернення підстав для внесення документів прокурорського реагування не встановлено». «Я не знала, який податок я сплачую», — заперечує Олена Дерейко. Чому Дерейко платив за 21 соту, якщо сесія сільради виділила йому 23 сотих, про що йшлося вище? Відтак Петро Дерейко подав до суду на Поромівську сільраду про визнання неправомірним її рішення від 18 жовтня 2011 року (де йшлося про описку). Крім того, подав заяву про доповнення до вимог: щоб заборонили на час суду приватизацію земельної ділянки Володимирові Гнатюкові. Цілком логічно: нехай спочатку суд розбереться, кому ж належать оті спірні сотки. Та суддя Анатолій Шумський визнав, що така заява є передчасною, адже і представник позивача Олена Дерейко, і представник відповідача голова Поромівської сільради Леонід Завгородній стверджували, що погодження меж земельної ділянки не було, а без цього приватизувати землю годі. Щодо основного позову, то 5 березня 2012 року суд постановив: що позов підлягає до повного задоволення. Хоча, як з’ясувалося вже пізніше, виділяючи Володимиру Гнатюку земельну ділянку 24 грудня 2010 року, депутати одночасно проголосували, що її межі вже погоджено. Бо протягом наступної десятиденки, поки можна було подавати апеляцію (хоча її не подавали), Володимир Гнатюк приватизував ділянку. Виходить, голова сільради Леонід Завгородній у суді давав неправдиві покази? Олена Дерейко знову звернулася в прокуратуру. У відповідь було сказано наступне: «Рішення Поромівської сільської ради від 18.10.2011 буде приведено у відповідність на черговій сесії сільської ради в липні 2012 року». Але оскільки Володимир Гнатюк вже отримав держакт на землю, то немає підстав призупиняти будівництво. Дерейко звернулася до обласної прокуратури, в результаті чого заступник прокурора області Анатолій Хомич розпорядився провести перевірку. На початку листопада в Млинище приїхала комісія у складі начальника відділу Держземагентства в Іваничівському районі Бадивського Р. А., державного інспектора Державної сільськогосподарської інспекції у Волинській області Кривонюка М. П., спеціалістів Іваничівського виробничого райвідділу Волинської регіональної філії ДП центру ДЗК Ліщинського С. В., Лукашука В.І. за участю землевпорядника Поромівської сільської ради Стецюк В. О. У присутності Володимира Гнатюка та Петра Дерейка було встановлено межі ділянок в натурі. Згідно з актом, засвідченим підписами посадовців, ділянка Дерейка становить 0,2218 га. «Ніяких заперечень з боку представників при перенесенні в натуру (на місцевість) земельної ділянки немає. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка в натурі (на місцевості) в кількості чотири штуки, показані Дерейку П. В. та суміжним землекористувачам», зазначено в документі. Дарма, що Петро Володимирович перед підписом дописав «Не згідний». За словами Олени Дерейко, комісія знайшла цікавий спосіб помирити сусідів так, щоб і вівці були цілі, і вовки ситі. Спочатку відміряли, де закінчується ділянка Гнатюка, від тієї мітки так само виміряли ділянку Петра Дерейка. Одному — 25 сотих, іншому — 22. От тільки заковика, що таким чином комісія влізла на приватизовану землю Євгена Томчука, тестя Петра Дерейка, яка знаходиться поруч. Томчука при цьому навіть не запрошували. Тим часом на схемі замість Гнатюка чомусь вказали прізвище попереднього власника — Зенюка П. П. Євген Томчук, старий шахтар, не звик до такого волюнтаризму в поводженні із землею. Тому вирішив подати скаргу в земельний відділ, але там її не захотіли реєструвати. Затим поскаржився голові Іваничівської райдержадміністрації Лідії Томашевській. У відповіді йдеться: «Щодо вашої незгоди з рішенням комісії зазначаю: при врегулюванні спору між Вами та гр. Дерейком П. В. комісія діяла в межах чинного земельного законодавства і зменшення розмірів вашої земельної ділянки допущено не було». «Чиновники звели все до спору Томчука та Дерейка, тобто тестя і зятя. Цього спору ніколи не було. Спір є між Гнатюком та Дерейком», — каже Олена Євгеніївна. Наразі навіть не відомо достеменно, яка ж площа ділянки Петра Дерейка. Адже в схемі, що додається до акта встановлення меж на місцевості, фігурує цифра 0,2218 гектара, у кадастровому плані ділянки, який оформлено в процесі приватизації, площа вже становить 0,2179 гектара. А незалежний підприємець, якого найняли Дерейки, визначив, що розмір ділянки лише 0,1917 гектара. Чим завершиться справа, наразі не зрозуміло. Хоча, зважаючи на стан української правоохоронної системи, можна спрогнозувати, що все залишиться, як є. Пройшло більше двох місяців, але Іваничівська районна прокуратура так і не дала відповіді Дерейкам щодо результатів перевірки. Хоча прокурор району в листі від 2 січня 2013 року пише, що відповідь надсилають повторно, мовляв, перший лист був ще 9 листопада минулого року. У той же час Олена Дерейко стверджує, що відповідь з прокуратури Іваничівського району вона отримала лише після того, як написала запит на доступ до публічної інформації. Скарга в обласну прокуратуру не допомогла: звідти порадили подати в суд. У ніч з 20 на 21 лютого згорів старий будинок Дерейків. Як запевняє Олена Євгеніївна, найбільше вигоріло у тій кімнаті, до якої був легкий доступ ззовні. Тобто, споруду хтось міг підпалити. Вона пов’язала це із земельним конфліктом, що затягнувся. Мовляв, їй і раніше погрожували…
