ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: «НАША МЕТА — НЕ ПОЛІПШЕННЯ СТАТИСТИКИ, А ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ»

Тези виступу Президента України на розширеному засіданні Кабінету Міністрів.

Три роки тому внаслідок світової кризи українська економіка знаходилась за крок від прірви. Тоді стало абсолютно зрозуміло: так далі працювати не можна. Голий популізм, авантюризм, постійна боротьба у владі зробили українське суспільство заручником політичних банкрутів — тодішніх можновладців. У 2010 році українці проголосували за зміни, довіривши нам управління державою.
Коли ми почали розбиратися зі спадщиною, стало абсолютно зрозумілим, що лише наведення ладу в системі управління не забезпечить ефективного розвитку держави. Вже на початку нашої роботи я усвідомлював, що тільки радикальні системні реформи можуть забезпечити досягнення ключових цілей державної економічної політики. Україна не мала права залишатися серед аутсайдерів ринкових перетворень. Необхідною передумовою успішної модернізації держави є ефективна, професійна та відповідальна державна влада. Тому одним з наших перших кроків на шляху модернізації країни стало реформування системи влади, підвищення ефективності її роботи. Кількість центральних органів виконавчої влади було зменшено на 25%, а чисельність їх апаратів — на 20%. Запроваджено систему відповідальності за формування та реалізацію державної політики, усунено дублювання функцій державних органів. Для підготовки Програми реформ, координації роботи різних органів влади було створено Комітет з економічних реформ, регіональні комітети та Координаційний центр. Забезпечено постійну взаємодію цих структур з урядом і він несе повну відповідальність за їх реалізацію.
Реформи довелося розпочинати за несприятливих обставин: на тлі світової кризи, в умовах жорстких фінансових обмежень. Передусім, необхідно було домогтись надійної макроекономічної стабільності. Принциповим завданням у цій площині стала стабілізація курсу національної валюти. Три роки поспіль гривня є стабільною. Це дало змогу українським виробникам нормально працювати на зовнішньому ринку. Стабільний курс підвищив довіру громадян до національної валюти. Заощадження в ній за останніх три роки зросли на понад 86%, у тому числі цього року — майже на 17%. Виважена монетарна політика Національного банку України сприяла зменшенню інфляції у країні. Торік відзначено дефляцію на рівні 0,2%. У поточному році інфляція залишається низькою — 0,2%.
У складних умовах ми почали формувати сучасне правове поле для української економіки. Були прийняті Податковий кодекс, удосконалено та впорядковано Митний і Бюджетний кодекси. Ми об’єднали всі соціальні збори в єдиний соціальний внесок.
Метою цієї роботи є створення зрозумілих та прозорих правил для бізнесу, посилення конкуренції, створення стимулів для детінізації економіки, протидія корупції. Реєстрація нового підприємства стала більш швидкою та дешевою. Скасовано вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу та нотаріального посвідчення установчих документів. Суттєво спрощено процедуру закриття підприємств за рішенням власників. Проведено масштабне впорядкування роботи дозвільних органів — кількість дозволів скорочена з понад 1200 до 141 і всі вони зведені в єдиний Перелік. Видача цих документів здійснюється виключно в дозвільних центрах за принципом «єдиного вікна». Ми вдвічі скоротили кількість податків і зборів. Знизили фіскальне навантаження на бізнес: ставка податку на прибуток підприємств знижена з 25 до 19%. Посилили український банківський сектор, зміцнивши, зокрема, систему гарантування вкладів громадян.
Реалізовано безпрецедентну за обсягами інвестицій та кількістю інфраструктурних проектів програму підготовки до Євро-2012. Спільно з Польщею ми успішно провели європейський чемпіонат з футболу і отримали визнання світу як добрі організатори подій світового значення.
Поряд із цим хочу відзначити і той унікальний досвід, який ми отримали вперше за роки незалежності. Це досвід масштабних програм розвитку, які дають системний ефект для всієї економіки. У рамках Програми економічних реформ ми здійснили важливі кроки щодо модернізації реального сектору економіки. Зокрема, це створення стимулів для оновлення основних засобів виробництва у базових галузях промисловості, покращення транспортної інфраструктури, посилення ефективності енергозбереження, енергетичної незалежності країни. Ми перейшли до практичної реалізації нової регіональної політики. Вона передбачає системне освоєння регіонами та громадами власних ресурсів на стратегічних засадах, поширення міжрегіональної співпраці. Цього року має на повну силу запрацювати новий механізм залучення під державні гарантії коштів у фінансування програм регіонального розвитку. Маю на увазі Державний фонд регіонального розвитку.
Я добре розумію, що багато чого залежить від уряду. Тому я вимагаю не зволікати з визначенням порядку здійснення відповідних запозичень та відпрацювати його з регіонами. Окремо хочу зазначити: регіональні програми та стратегії мають реалізовуватись синхронно із завданнями Національного плану дій. Вимагаю від уряду під час підготовки змін до Державного бюджету на 2013 рік у повній мірі передбачити кошти регіонам для виконання ними делегованих повноважень та регіональних доручень Президента України. Переконаний, що давно назріла необхідність рішучої децентралізації міжбюджетних відносин центру з регіонами. Разом із розширенням повноважень вони мають отримати необхідні кошти для їх реалізації.
Не можна не помітити очевидного: здійснені кроки стали системними. І цей системний ефект — імунітет української економіки від зовнішніх криз. Зокрема, торік нам вдалося значно пом’якшити негативний вплив європейської депресії на Україну і навіть у цих складних умовах забезпечити підвищення добробуту людей. Попри жорсткі бюджетні обмеження за останні роки ми реалізували низку важливих ініціатив, спрямованих на підвищення соціальних стандартів для найменш захищених категорій громадян. Так, у результаті осучаснення пенсій утричі зменшилася кількість пенсіонерів, розмір пенсії яких нижчий за 1000 грн. Торік середній розмір пенсії зріс на 18% — з 1230 до 1454 грн. Державна підтримка пенсіонерів протягом трьох останніх років поступово посилювалась — середня пенсія за 3 роки зросла на 44%, а мінімальна — на 25%. У цілому торік реальні доходи населення зросли більш ніж на 13%. Всього за останніх 3 роки цей показник збільшився на 41%. Завдяки підвищенню прожиткового мінімуму для працездатних осіб торік мінімальна зарплата зросла на 14% — із 963 до 1098 грн. Протягом останніх 3 років мінімальна зарплата зросла на 61%, а середня — на 59%. Паралельно з підвищенням розміру соціальних стандартів ми працювали над покращенням якості роботи самої системи соціального захисту. У всіх регіонах почали працювати 11 тисяч соціальних фахівців, зав­ дання яких — дійти до кожної сім’ї і вчасно та якісно надати соціальну послугу.
Чи вдалося нам досягти всього, що планувалося? Вважаю, що ні. Особливо я відчув це за результатами мого спілкування з громадянами під час телемосту «Діалог з країною». Десятки тисяч телефонних дзвінків засвідчили, що людей турбують не загальні слова або чергові програми, а вирішення конкретних проблем. Перш за все, це робочі місця, своєчасна виплата зарплати, низька якість та висока ціна житлово–комунальних послуг, незадовільне медичне обслуговування… Багато скарг на бездіяльність та відверте нехтування людсь­ кими інтересами чиновників усіх рівнів. Переконаний, що це відбувається, зокрема, через гальмування реформи системи надання адміністративних послуг. Свіжий приклад — Закон про екстрену медичну допомогу, роботу над впровадженням якого уряд почав лише в останні дні перед набуттям чинності. У результаті — нерозуміння медиками та організаторами охорони здоров’я суті реформи і невдоволення громадян. Крім того, досі не ухвалено базовий закон про особливості діяльності закладів охорони здоров’я, що фактично блокує модернізацію вторинного рівня у пілотних регіонах.
Розумію, що 2012 рік, на який покладалися вирішальні завдання по багатьох реформах, виявився складнішим, ніж очікувалося. Поширення світової економічної рецесії значно обмежило можливості фінансування реформ. Велика частина роботи виконавчої влади була підпорядкована логіці антикризових дій, а не реформ. Проте слід визнати й інше — ми певною мірою недооцінили масштаб бюрократичного спротиву, чиновницької тяганини. Всі ці недоліки, що стримують динаміку модернізації країни, відомі. Вони мають отримати належну оцінку і висновки з боку уряду. Часу на роздуми в нас немає.
Від самого початку нашої роботи ми визначили одним з її стратегічних напрямів втілення євроінтеграційного вектора розвитку, що залишається нашим зовнішньополітичним пріоритетом. Черговий саміт Україна — ЄС, у роботі якого цього тижня я брав участь, став важливим кроком до переходу на новий рівень наших відносин з Євросоюзом — політичної асоціації та економічної інтеграції. Нами разом із нашими європейськими партнерами були підбиті певні підсумки та визначені подальші кроки з підготовки до наступного саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі. Маємо докласти необхідних зусиль для підписання угоди про асоціацію під час саміту. Водночас переконаний, нам слід продовжувати активний пошук взаємоприйнятної моделі співпраці з Митним союзом. Адже Росія, Білорусь та Казахстан для нас не лише торговельні партнери та сусіди, але й братерські країни, з якими нас пов’язують сторіччя спільної історії.
Найближчі два роки — це період значних зовнішніх і внутрішніх викликів. Хочу, щоб це всі зрозуміли.
Перше. Відновлення світової економіки після кризи лишається слабким. Провідні економічні центри демонструють нестабільне зростання або залишаються в рецесії. Глобальний попит на ключові товари українського експорту також залишатиметься низьким. При цьому конкурентна боротьба на світових ринках стає все більш жорсткою.
Другий ключовий виклик — це пошук резервів для внутрішнього розвитку, модернізації існуючого виробництва, підвищення конкурентоспроможності українських товарів. Необхідно через державне фінансування та стимулювання розвитку конкретних проектів надати поштовх для економічного розвитку, зростання зайнятості і подальшого підвищення рівня соціального захисту громадян. Але приватна ініціатива державою ніколи не заміниться. Великий, середній та малий бізнес повинні мати максимально допустиму економічну свободу та підприємницькі можливості.
Третій виклик — це покращення бізнес-клімату та продовження процесу дерегуляції, упорядкування та спрощення системи надання адміністративних послуг. Конкуренція зростає не лише за ринки збуту товарів, а й за фінансові та інвестиційні ресурси. Тому продовження реформ у цій сфері покращить інвестиційний клімат для національного виробника та дозволить залучити нових інвесторів в економіку України.
Соціальна сфера також потребує нових підходів. Нам треба так поєднати соціальні ініціативи зі стимулюванням розвитку реального сектору, щоб вони забезпечували зростання один одного.
Ми разом пройшли важливий етап зламу застарілих схем роботи економіки. Нами створена законодавча основа нового сучасного економічного механізму. Реформи набули незворотного характеру. Утім наразі перед нами найскладніше завдання, як кажуть, «навчити працювати» новий механізм, навчити суспільство повною мірою використовувати його потенціал.
На виконання моїх попередніх доручень уряд розробив проект програми активізації економічного розвитку, який було винесено на широке обговорення. Ця програма має цілком вкладатися в логіку Програми реформ і Національних планів дій щодо її впровадження. Програма має пропонувати не накачування грошима тієї чи іншої галузі, а нові, нестандартні рішення, спрямовані на продовження системних реформ. Також важливо, аби кожен урядовець пам’ятав, що головне завдання перетворень — підвищення добробуту українців. Наша мета — не поліпшення статистики, а покращення життя громадян України.