Головному медику області Володимиру Іванюку боліла Україна
Головному медику області Володимиру Іванюку боліла Україна
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Зателефонував до редакції фінансист Олег Іванюк, син багатолітнього керівника галузі охорони здоров’я області Володимира Антоновича Іванюка: — Напередодні роковин від дня смерті батька взявся ще раз переглядати його архів. Перечитую батьків щоденник і розумію, що дуже багато проблем, які його хвилювали, є актуальними і сьогодні… Володимир Антонович очолював управління охорони здоров’я облдержадміністрації у непростий час — із 1990 по 1999 рік (до того 15 років був заступником завідувача облздороввідділу). Пригадую, як на початку 90-х Володимир Іванюк в інтерв’ю для «Волині» говорив про необхідність запровадження страхової медицини, серйозну фахову підготовку сімейних лікарів, як вболівав, що «міністри змінюють один одного, а в охороні здоров’я змін на краще нема»… На жаль, час вніс небагато поправок у ті давні інтерв’ю. Спілкуватися з Володимиром Антоновичем було цікаво, бо він був не тільки авторитетним медиком, а ще й успішно володів пером і пензлем, у вільний час «писав щось для душі», малював пейзажі та портрети. Недолугість столичних чиновників, які плодили такі інструкції, що зміст їх годі було витлумачити, викликала в Іванюка оскому. «Спробуй тут знайти підмет і присудок, — обурювався Володимир Антонович, — це ж наруга над українською мовою». Він — вихідець із простої селянської родини, коріння якої — за Бугом, на Холмщині, здобувши вищу освіту, впродовж усього життя не переставав учитися, духовно вдосконалюватись. І за рядками його щоденника бачимо людину небайдужу, мислячу, з громадянською позицією. На підтвердження — кілька фрагментів із записника Володимира Іванюка і кілька його малюнків.
7 БЕРЕЗНЯ 1991 Р. Прийшло бажання вести щоденник. Навіщо? Однозначно відповісти не можу. Напевно, для того, щоб розібратись у непростих взаєминах, що склалися сьогодні між людьми. Між мною та ними. Бентежить всіх (а може тільки так здається?) — що ж буде далі? Не розпач у цьому питанні, а — реалії сьогодення. …Зростає напруження серед керівників наших лікарень. Знову команда переходити на новий механізм господарювання в медичних закладах. Навіть визначені строки, і це подається як необхідність виходу з кризи, в якій опинилась охорона здоров’я. Чи правильно обрано шлях? Проводити далі експерименти і втрачати час, значить агонізувати. Час розсудить! Рішення прийнято. …Завтра — 8 березня. Радості мало. Придбати подарунок дорогій людині неможливо…
17 БЕРЕЗНЯ 1992 Р. Минув рік. Напружений, сповнений гострих політичних подій, економічних реформ. Прийнято закони про малу приватизацію, місцеве самоврядування. Обрано Президента. Створено нову державу і відновлено національну символіку. Одночасно постає питання: як виживати її громадянам? Бо чорні крила економічної кризи боляче б’ють найзубожіліші верстви населення, а їх — ой як багато. Тупцює на місці охорона здоров’я, а поряд росте клан екстрасенсів і шарлатанів.
17 ЛИСТОПАДА 1993 Р. Відвідав Горохівську державну адміністрацію і Рожищенську центральну районну лікарню. У Горохівській ЦРЛ не розпочато реконструкцію котельні. Працює тільки один котел на пічному паливі, а його вистачить на 10 днів. А якщо вийде з ладу отой останній котел… Продовжувати далі будівництво нікому. Підрядна організація, яка здійснювала роботи, саморозпустилась, бо замовнику нічим платити...
У м. Рожище лікарня не опалюється. Прошу керівників обласних будівельних організацій — Суржика та Августиновича — зрозуміти ситуацію. Розуміють. Але морози не чекають. Вранці на термометрі — мінус 17. На нараді міських керівників офіційно заявлено, що борг лікарень Луцька газовому господарству становить понад мільярд. Достатнього фінансування з державної казни немає. Вистачає лише на медикаменти та харчування. У районах борги лікарень ще більші. В Україні смертний танок веде дифтерія. У нас на Волині вже 11 випадків, одна дитина загинула. Вакцини вистачає лише на дітей і медпрацівників.
19 ТРАВНЯ 1994 Р. Провели першу українську конференцію анестезіологів-реаніматологів на тему «Важка травма та інтенсивна терапія». Організаційно конференція пройшла на високому рівні, в дусі притаманної волинським медикам гостинності. …Телефонний зв’язок в кабінеті відключений. Нічим заплатити. В лікарнях — борги. Ще тримаються…
23 ТРАВНЯ 1994 Р. Щойно повернувся із засідання комісії з питань охорони здоров’я Луцької міськради, на яке був викликаний без попередження. Мова йшла про виживання установ в умовах мінімального фінансування. Дивно, але ніхто не запропонував спосіб управління тими мізерними бюджетними надходженнями. Треба їхати в Київ і просити. Але це не вихід…
17 СЕРПНЯ 1994 Р. У Луцьку проходить робоча зустріч глав урядів України і Польщі з економічних питань. Я щойно повернувся з цієї зустрічі. Як не дивно, але Масол прийняв нашу пропозицію відвідати Луцький пологовий будинок. Наша мета — просити допомогти у будівництві другого родильного будинку в Луцьку. Яким буде рішення — побачимо. В області зареєстровано три випадки сибірської виразки. Всі — у Володимир-Волинському районі. Люди інфікуються на звірофермі від норок. Один випадок закінчився летально, упродовж доби з часу звернення. …Президент Кучма гостро поставив питання про боротьбу зі злочинністю. Перевіряють лікувальні установи на предмет законності придбання і використання медикаментів. Не може бути так, щоб лікарняна допомога була державною, а ліки постачали комерційні структури. Це веде до зловживань в умовах гострої нестачі медикаментів…
26 СЕРПНЯ 1994 Р. Зранку зустріч з американським сімейним лікарем Ігорем Галярником. Надзвичайно цікава особистість, як в інтелектуальному, так і характерологічному сенсі. Його оповідь сприймаю, як звинувачення тим, хто принизив нашу гідність і виховання. Що знає наш дільничний лікар? Чому він не дорожить пацієнтами? Його не цікавить власна репутація, тому він не прагне до знань. Вислів Галярника: «Я йду на атестацію для того, щоб дізнатися, чого я не знаю». У нас навпаки — як би її уникнути. Чи вміє наш кардіолог користуватись офтальмоскопом, а педіатр — отоскопом? І як тоді оглянути дитину вдома? До сімейного лікаря нам ще досить далеко. Але це — нагальна потреба суспільства.
30 СЕРПНЯ 1994 Р. У Горохівському районі — спалах дифтерії в сімейному оточенні. Захворіло 5 осіб. З них — четверо дітей. Одне маля померло. Виїжджали і провели нараду з фельдшерами і медпрацівниками. Розмова була нелегкою. Україну охопила епідемія холери. Офіційно зареєстровано 497 випадків, із них — 13 з летальним наслідком. Є загроза і в Луцьку. Страшна антисанітарія на ринках, перебої з питною водою. Готуємо лікувальні установи на випадок появи хворих. Напруга серед населення зростає. Знову підскочили ціни. Ажіотаж навколо долара. Сьогодні його продавали за 78 тисяч купонів…
12 КВІТНЯ 1995 Р. … Фінансування охорони здоров’я ледь досягає 14 відсотків від мінімально необхідного. Перспектива невтішна. Місцевий бюджет покриє потребу не більше 37 відсотків. У Дніпропетровську відбулась підсумкова колегія МОЗ. Були великі сподівання. Очікували виступу міністра з програмою реформ. Але міністр не прибув. Напередодні його зняли з посади… Сьогодні у підпорядкуванні МОЗ 37 науково-дослідних інститутів, але і досі не розроблені нормативи забезпечення потреб регіонів у медичній допомозі…
14 ЧЕРВНЯ 1996 Р. Сьогодні чаша терпіння медиків переповнилась. Працівники міської лікарні вийшли з плакатами на Київський майдан із вимогою негайно розрахуватись із боргами по заробітній платі. Були також і гасла антиурядової спрямованості. Зрозуміло, що невдоволення медичних працівників вміло, у власних інтересах, використовують як ліві, так і праві. Адміністрація знайшла 30 млн для розрахунків, але цього мало, це — лише 10 відсотків заборгованості. …Обласних урочистих зборів з нагоди Дня медичного працівника не буде. Яке свято, коли немає зарплатні?
17 ГРУДНЯ 1997 Р. … Сьогодні дізнався, що 92 відсотки вартості газу споживачі заплатили комерційним структурам і лише 8 — державі. За таких умов немає коштів і на державну медицину. Ось так: покладу кілька рядків на папір і легше стає на серці. Немов висповідався…
