ХТО ЗНИЩИВ ЛІС: ЖУКИ ЧИ РЕЙДЕРИ?

Минулого тижня у вівторок з обох боків дороги при в’їзді в Любешів в урочищі «Біля каменя», де знаходиться рекреаційна зона, лісоруби валили стрункі сосни (на фото). Селищний голова Петро Хомич, який випадково став свідком аврального лісоповалу, давно не бачив такого заповзяття заготівельників деревини. На кількох гектарах лісових насаджень кипіла робота — крутились підводи, снувала техніка. І це на території Любешівської селищної ради! Тобто цей ліс належить громаді, а голова, на щастя, постав у ролі охоронця. Вирахувати, хто посягнув на дармове добро, було дуже просто. Зрізані дерева швиденько відправляли на лісопереробний цех державного підприємства СЛАП «Любешівагроліс», яке знаходиться через дорогу за кількасот метрів

Олександр НАГОРНИЙ

Директор Віктор Симонович запевнив селищного голову, що, мовляв, він не має ніякого відношення до порубки, ще й пожартував: «Я — не я і хата не моя». Петро Хомич негайно з документами звернувся за захистом прав громадян до прокурора району Сергія Степанюка, начальника райвідділу міліції Сергія Хвесика, екологічного інспектора Володимира Ольховича. З’явилися працівники міліції, які встановили, що ці роботи виконувало підприємство пана Симоновича. У середу, наступного дня, лісоруби з допомогою КамАЗа із причепом, який належить підприємцю з Луцька Віктору Токарчуку, намагалися вивезти рештки деревини, але їм перешкодили правоохоронці. Члени виконкому порахували пеньки діаметром 20—40 см на площі 2,5 гектара — всього їх виявилося 307, частину позначених дерев ще не встигли зрізати. Уся напружена робота проходила в шаленому темпі. Очевидно, був розрахунок, як кажуть, без шуму і пилу провести такий собі «бліцкриг». Цілком можливо, думали, що власник лісу спохопиться, коли любешівці приїдуть сюди «на природу», як добре сонце пригріє, щоб посидіти на пеньках. Шукай тоді вітру на вирубаній ділянці.
Але що ж це за зелені насадження, на які претендує підприємство, котре, як подейкують, не сплачує державі податків, не має державних актів на користування землею, але зате напряму підлягає Міністерству агрополітики?
Петро Хомич, котрий уже шосту каденцію головує в Любешові, разом із депутатами давно прагнув розширити межі селища, адже немає землі для будівництва житла молодим сім’ям. Безкінечна бюрократична тяганина тривала роками, але все ж, зрештою, виробили проект землеустрою і 27 грудня 2011 року обласна рада затвердила встановлені межі селища. Зелені насадження, якими колись користувався колгосп, згодом КСП «Любешівське», відійшли до території селища.
Вочевидь, у директора ДП СЛАП «Любешівагроліс» Віктора Симоновича були свої плани щодо ліска, який виростав кілька десятків років. Улітку 2012 року в нього з’явився висновок лісопатологів із Рівненщини про те, що саме ці високі сосни всихають, бо заражені кореневою губкою. Поряд низенька хвоя якимось чином уникла тієї зарази. Виникає думка, що, може, пан Симонович справді хотів допомогти виконкому селищної ради якнайшвидше позбутися цієї напасті? Адже і Петро Хомич у районній газеті «Нове життя» 9 лютого 2013 року писав, що «у перспективі… плануємо забудувати й заліснену територію з обох боків дороги, яка веде до села Любешівська Воля, з розміщенням тут і відповідної соцінфраструктури, так як ці землі згідно із проектом увійшли до меж населеного пункту селища Любешів». То чого чекати на далеку перспективу? Хоча селищний голова запевняє, що допомоги в Симоновича не просив і її не потребує, бо для знесення сухостою є аж два комунальних підприємства. Але пану Симоновичу не терпілося врятувати решту лісу від інфекції. Він отримав документ від начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника, в якому, зокрема, зазначалося: «На основі акта лісопатологічного обстеження всихаючих насаджень… обласне управління не заперечує в проведенні суцільного санітарного рубання…». Шкода, що наяву не вдалося побачити сухостій, принаймні, ті дерева, що врятувались, не схожі на хворих чи знищених якимись жуками. Можливо, все-таки полягли здорові дерева, яких ще зарано було позбавляти зеленої крони?
Головний лісничий ДП СЛАП «Любешівагроліс» Володимир Ковальчук у розмові з кореспондентом запевнив, що «цей ліс рахується за нами, ніхто в натурі не визначав меж у лісовому фонді, селищний голова повинен би поставити нас до відома». Можливо, пан Ковальчук хотів, щоб селищний голова обгородив ділянку лісу колючим дротом? Виходить так, що лісівники не знайомі з правовстановлюючими документами обласної ради, які їх начебто все ж стосуються, а районну газету не читають. З невинним виглядом Володимир Ковальчук заявляє: «Звідки ми маємо знати, чи включені ці землі в межі селища, чи ні? Проект землеустрою з нами не погоджували». І тут же додає: «У нас державних актів немає, у стадії розробки…». Наскільки відомо, погоджують свої дії з власником лісу, а не з тим, хто його вирізує. Цікаво, що відразу після рейдерського набігу від Симоновича полетів лист із слізним проханням до керівників райдержадміністрації і районної ради, аби негайно встановити… комісійно, що ж кому належить, мовляв, потрібне відповідне рішення. Хоча, як відомо, райдержадміністрація розпоряджається землями, які знаходяться поза населеними пунктами. Отже, це лише лукавство керівника, який чимало років користується лісовими угіддями. До речі, Віктор Симонович як депутат районної ради голосував на сесії за погодження саме таких меж селища, які згодом затвердила обласна рада.
Нерідко ми публікуємо інформацію про злісного порушника, який зрізав десь у болоті вільху і заплатить штраф та ще й відшкодує кількатисячні збитки, нанесені державі. Тому любешівцям дуже цікаво знати, які висновки зроблять правоохоронні органи, котрі проводять дослідчу перевірку фактів, і яким чином будуть оцінені дії службових осіб та наскільки сосни з’їла коренева губка чи якісь шкідливі жуки?