ЛІТЕРАТУРА: «Поети з того світу заряджають енергією»
«Як чоловікові жити із дружиною-письменницею?», «Як жінці поєднувати сім’ю із літературною діяльністю?», «Чи можна привчити Януковича й Азарова до книг?», «На чому виховувати молоде покоління?», «Чи є майбутнє у білих віршів?»...
«Як чоловікові жити із дружиною-письменницею?», «Як жінці поєднувати сім’ю із літературною діяльністю?», «Чи можна привчити Януковича й Азарова до книг?», «На чому виховувати молоде покоління?», «Чи є майбутнє у білих віршів?».
Про це і не лише запитували Юрія Винничука на творчій зустрічі у Луцьку. Захід відбувся 12 березня у бібліотеці Східноєвропейського університету імені Лесі Українки. «Дуже писучий чоловік», «чемодан», «смачний оповідач історій», «львівський андеграунд» — так представив письменника модератор заходу, директор літературної агенції «Піраміда» Василь Габор. На зустрічі також презентували книги видавництва. — У творі описані речі, про які раніше не говорили, — розповідає автор про свій останній роман «Танго смерті». — Наприклад, як дружини російських офіцерів ходили до театру в нічних сорочках, думаючи, що то сукні. Або як Львів на початку Другої світової війни оборонявся від загарбників 10 днів. Жодне європейське місто не витримало так довго. — Ще одна особливість роману — його мовна стихія, — вважає Василь Габор. — Вона дає добре уявлення про тогочасний Львів. Юрій Винничук також уклав двотомну антологію «Розіп’ята муза». Збірка обсягом понад 600 сторінок містить імена українських поетів, які загинули від рук іноземних загарбників у першій половині минулого сторіччя. Упорядник стверджує, що відкрив близько сотні невідомих авторів. — Письменники з того світу заряджають мене енергією для праці, — зізнався Винничук. — Це потрібно робити, адже колись сам станеш забутим письменником і захочеш, щоб про тебе згадали у наступному столітті.