ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ: не розмовляйте з незнайомцями у ліфтах

— Добридень, — перша вітаюсь із незнайомою жіночкою у ліфті і роблю цим велику помилку.

Виявляється, ми живемо у сусідніх квартирах. Поки кабіна їде з дев’ятого поверху на перший, моя супутниця встигає коротко розповісти про себе, свого чоловіка і про галасливих мешканок, які жили в квартирі переді мною. Вже на вулиці вдавано байдуже запитує, задля чого, власне, і зав’язувалася розмова:
— Ви користуєтеся «Оріфлеймом»? — хитро прищурює очі. І, не чекаючи відповіді, говорить далі. — Я от в гінекології тридцять років працюю і маю півтори тисячі зарплати. А в компанії кілька місяців і вже заробила 9 тисяч гривень.
Щоб не відповідати, цікавлюся, скільки ж пані років. Їй 50, і я не втримуюся від компліменту, бо жінка красива і виглядає молодо.
— Це все завдяки косметиці, — каже бадьоро. Видно, це один із тих нечастих випадків, коли жінка тішиться, що їй немало років.
— Хочете бути моїм бізнес-партнером? — консультантку вже не зупинити.
Я уявляю собі, як пристаю в ліфтах до людей із пропозицією придбати косметику, і відмовляю. Булгаков, який застерігав від розмов із незнайомцями, не жив в одному часі з торговими агентами. А то ще й не таке написав би.