«Я заплатив за свої казки непомірну ціну.
Відмовився заради них від особистого щастя».
Ганс Крістіан Андерсен...
«Я заплатив за свої казки непомірну ціну. Відмовився заради них від особистого щастя». Ганс Крістіан Андерсен...
Чому видатному данському казкарю так і не довелося пізнати радість сімейного щастя? Чи то він був «гидким каченям» у справах амурних… Чи то жінки йому траплялись такі, як із його казок, — зверхні та неприступні…
КАЗКА ПРО САРУ Змалку Ганс відчув, що таке злидні. Проживання в тісній квартирі з шістьма сусідами, нестерпний холод, дерев’яне взуття, зневага багатіїв, постійне цькування, знущання… А коли його батько помер, малому Андерсену навіть довелося працювати на фабриці. Та все ж таке складне дитинство не завадило хлопчикові відчути перше кохання. Це була чорноока Сара Хейман — єдина дівчинка у школі для бідних. Вона була дуже старанна, добре читала, на уроках арифметики завжди її ставили в приклад. Це все викликало повагу до неї. Та, крім цього, Ганс Крістіан вважав її казковою красунею. Він старався, щоб Сара його помітила, тому на уроках читання він дуже гарно декламував вірші. Це викликало заздрість в однокласників, тільки Сара була байдужа. Одного дня, коли вони йшли додому, дівчинка відповіла Гансу, що вважає вірші дрібницею. — Як, це ж красиво! — несміливо відповів Андерсен. Сара крутнула кучерявою голівкою і сказала: — От іще! Невже нам, біднякам, є час думати про красу? Нам потрібно вчити щось потрібне, наприклад арифметику. Якщо я буду добре рахувати, то зможу колись стати економкою на багатій фермі. — Але це так нудно! — здивувався хлопчик, який вважав, що Сара повинна стати щонайменше герцогинею або взагалі принцесою. — А на що може розраховувати бідна дівчина! Тут Ганс не стримався. — Ти можеш розраховувати на те, що я тебе завезу у свій замок! — гордо сказав він. Сара широко відкрила свої чорні очі. — Ти з глузду зійшов! Який такий замок? — Ну, коли я виросту, у мене буде замок! А чому б і ні?! — Ой, який ти дурний! — Та ти син шевця, а замки бувають тільки у заможних людей, — Сара подивилась на хлопчину з презирством і втекла. Наступного дня, як тільки Ганс зайшов до школи, з нього почали кепкувати: — Добрий день, графе! А де ваш прекрасний замок? Усі засміялись. І там, у куточку з усіма, сміялась із Ганса його кохана принцеса…
КАЗКА ПРО КРАСУНЮ ЙЕННІ Так склалось, що доросле життя також не подарувало письменникові радощів вінчання. Андерсен завжди чогось боявся і в тому числі — жінок. Казкар часто казав, що був п’ять разів закоханий, проте у своєму щоденнику зізнався, що ніколи не був близький із жінками. Андерсен так і не створив сім’ю, усі його стосунки були лише платонічними. У товаристві панянок казкар тримався доволі сміливо, любив розсипати компліменти, присвячував їм вірші, проте бідне життя не пускало його в обійми заможних коханих. Вважають, що найбільшою любов’ю казкаря була шведська співачка, красуня Йенні Лінд. Він побачив її в одному з найвідоміших театрів Копенгагена 1843 року. Андерсен плекав надію на глибокі й сильні почуття з боку Лінд. Йенні багато гастролювала Європою. У деяких подорожах її супроводжував Ганс. Лінд дуже трепетно і дбайливо ставилася до нового друга. Вона обожнювала його казки, годинами слухала дивовижні розповіді, його успіх та популярність захоплювали її. Проте відповісти на почуття Ганса співачка так і не змогла. На одному зі світських раутів жінка, узявши келих шампанського, підійшла до Ганса Крістіана і, звертаючись до нього, голосно промовила: «Я хочу, щоб тут, у Копенгагені, у мене був брат. Чи б не хотіли ви, Андерсен, бути моїм братом?». Він із розгубленою посмішкою на обличчі кивнув головою. Келихи ще довго дзвеніли «Брат, брат!», а серце ніяк не могло отямитись від почутого. Він страждав, а прекрасна білявка, забувши про милого друга, незабаром вийшла заміж. Це сталося 1852 року. Того дня закоханий казкар остаточно втратив надію. Тепер його серце не відчувало нічого. Останню любов забрала шведка, яку шанувальники Андерсена назвали Сніговою Королевою...
