У нас зручності переважно для тих, хто їздить на машині, а про пішоходів майже не думають. У Луцьку після снігопаду чистять лише проїжджі частини, серед пішохідних — тільки центральним вулицям щастить бути трохи прибраними малими тракторцями...
У нас зручності переважно для тих, хто їздить на машині, а про пішоходів майже не думають. У Луцьку після снігопаду чистять лише проїжджі частини, серед пішохідних — тільки центральним вулицям щастить бути трохи прибраними малими тракторцями... Що ж робити жителям інших куточків міста — як добратися на роботу і дітям у школу, а потім назад? Учора вела доньку на науку — вулиці Вороніхіна, Щусєва для пішоходів не розчищені зовсім. Дорослі за руку зі школярами петляють поміж машин. А це шлях до кількох дитсадочків і трьох шкіл! Один чоловік вів двох дівчаток по проїжджій частині, за ним сигналили машини, щоб дав дорогу, а нещасний батько просто не мав куди зі школярками відійти! А зверніть увагу на зупинки і пішохідні переходи. Для людей на зупинках розчищено так мало відстані, що часто виходиш із маршрутки і опиняєшся перед сніговою стіною, яку нелегко подолати — хіба обійти знову ж проїжджою частиною поміж машинами. А скільки пішохідних переходів стали абсолютно не дієвими? Їх просто не можна віднайти — люди йдуть від зупинки до зупинки дорогою серед машин. Дуже б не хотілося, аби хоч один нещасний випадок став приводом для облаштування місця для пішоходів. Проблемою переймалася Леся Бондарук.
