На презентації книги Оксани Забужко, що проходила у рамках цьогорічного Форуму видавців, почула від авторки таку історію. Письменниця Лариса Денисенко їхала в таксі із водієм, який слухав італійську оперу...
На презентації книги Оксани Забужко, що проходила у рамках цьогорічного Форуму видавців, почула від авторки таку історію. Письменниця Лариса Денисенко їхала в таксі із водієм, який слухав італійську оперу.
Добірний репертуар у транспорті наштовхнув на запитання: чому саме такий жанр? «Бо мене вже все дістало. Купив собі диски, буду слухати гарну музику», — відповів таксист. Цей водій із вишуканим музичним смаком був для мене недосяжним зразком представників його професії, напівміфом — напівмрією… Я сподівалася, що колись такий трапиться і мені. З того часу пройшло півроку. 19 березня о 20.10 я сіла в маршрутку «Львів—Рожище», якою поверталася до Луцька. Із приймача лунали «Цариця ночі», «Привид опери» та інші такі нетипові для наших автобусів мелодії. Більше ніж чотири години ми слухали класичну музику. Гарні пісні мають не таке вже й мале значення.
