— На написання нового вірша можуть надихнути навіть розкидані по квартирі хатні капці, — каже луцька поетеса Ольга Ляснюк. — Варто шукати натхнення в побуті. Бо весняна квітка, яка пробивається крізь сніг, сама по собі є довершеним віршем...
— На написання нового вірша можуть надихнути навіть розкидані по квартирі хатні капці, — каже луцька поетеса Ольга Ляснюк. — Варто шукати натхнення в побуті. Бо весняна квітка, яка пробивається крізь сніг, сама по собі є довершеним віршем.
У Всесвітній день поезії волинські письменники — Ольга Ляснюк, Ната Гранич та Ігор Ольшевський — зібралися у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, щоб поговорити про весну, жінку та кохання. У рамках дійства також експонувалися картини із віршованими підписами авторства молодої художниці та поетеси Оксани Ганущак. — Поезія — це не лише вірші, це все, що оточує нас. Потрібно тільки помічати ці речі, — розповідає Ната Гранич. — Своє перше кохання я пережила у 8 класі. Воно мене підштовхнуло до написання верлібрів. Окрім романтичних почуттів, натхнення треба шукати у щоденній праці. Ігор Ольшевський має у своєму творчому доробку більше ста пісень про кохання. Вважає, що «все на світі — про любов». —У 9 років прочитав «Гайдамаки» Шевченка і закохався в однокласницю, бо звалась Оксаною, — зізнався автор про свої перші почуття.
