На центральному пляжі біля Стиру в Луцьку «моржі» тішаться серед заметів, наче діти в пісочниці...
На центральному пляжі біля Стиру в Луцьку «моржі» тішаться серед заметів, наче діти в пісочниці. Вони впевнені, що в небесній канцелярії чиновники саме до них благоволять, а тому й подарували морозний березень. Я висловив думку, що добре було б, аби вони перебралися зі своїми забавами за Полярне коло, де й знаходяться теплокровні тварини, яких вони наслідують. Чого ми, сердешні, маємо страждати?
Олександр НАГОРНИЙ
Нещодавно одна симпатична жіночка бальзаківського віку влаштувала фотосесію, довіривши мені свій мобільний супертелефон для зйомок. Вона демонструвала свої принади, вивертаючись на снігу в різних позах, наче та русалка, яку змальовують на картинах для кухонного інтер’єру. Чесно кажучи, в 15-градусний мороз холодна «моржиха» ніяких емоцій не викликала. Бувають тут і свої пригоди, недоступні нам, сірій масі. Супермен-«морж», безумовно, арійського походження, мружачись від яскравого снігу, щоранку протягом зими робить променад у плавках через половину пляжу до бетонних сходинок. Там у нього є персональний кілок, котрим кришить лід біля берега. У черговий раз, гепнувшись головою вниз, атлет поранив руку об залишки криги. Але, виявляється, якщо кінцівку потримати в ополонці, то це й буде найкращий спосіб дезінфекції. І сімейний лікар не знадобиться. Дивлячись на цих березневих щасливчиків, починаєш сумніватися, чи вдасться виконати свої підвищені зобов’язання і скупатися в кінці квітня. Ось тобі і глобальне потепління! «Моржі» завинили? І все ж трапилася оказія в природі, яка змусила зігріти мою душу, а «моржів» неабияк засмутила. У середу приблизно о 8-ій годині ранку на східному небокраї заграла… веселка наче літнього дня після грози. Це було явище крутіше, ніж сніг на зеленому листі, про що співається у відомій пісні. Веселка наче попереджала начальство комунальних служб, щоб воно не хвилювалося і не поспішало прибирати сніг: до травня він сам зникне, як роса на сонці. У Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки блукають перші нетерплячі гарячі пари. Це свідчить, що не тільки в березах уже бурлить сік в очікуванні тепла. Якийсь десяток білочок, котрі були на утриманні пенсіонерів протягом засніженої зими, теж згадали про потомство. Так стрибати, вішатись вниз головою з витріщеними очима можуть тільки закохані. Ще трохи і збудуться (в травні!) слова поета Андрія Малишка для молодих і щасливих: Ми підем, де трави похилі, Де зорі в ясній долині, І карії очі, і рученьки білі Ночами насняться мені. … Цікаво, а «моржі» і «моржині» їдуть у літні відпустки в пошуках льоду до Воркути чи все-таки в Туреччину, щоб у муках пережити спеку?
