«Цими днями бачила, як прилетіли лелеки. Вони кружляли високо-високо над заплавою Стиру. Щойно з вирію, знесилені далекою дорогою, птахи робили кола над землею, покритою снігом і кригою, воліючи зоставатися в небі...
«Цими днями бачила, як прилетіли лелеки. Вони кружляли високо-високо над заплавою Стиру. Щойно з вирію, знесилені далекою дорогою, птахи робили кола над землею, покритою снігом і кригою, воліючи зоставатися в небі... Одвічний інстинкт покликав їх у краї, де народилися, незважаючи на негоду. Що з ними буде? А внизу метушилися люди, кожен зі своїми проблемами, буденними клопотами. І нікого не турбувало, що повернулися лелеки, що їм важко. Що з нами буде?» — тривожно запитує у листі до редакції студентка Інституту соціальних наук Мирослава Луцюк. Справді, важко собі уявити волинську весну із назавжди порожніми лелечими гніздами. Щоб цього не сталося, закликаємо усіх краян не бути байдужими й допомогти птахам пережити негоду. Не пошкодуйте для лелек кількох кілограмів замороженої мойви, бичків чи кільки. Екологи кажуть, що саме така їжа їм зараз потрібна. Ці птахи не харчуються зерном та кукурудзою. А вчора зателефонували читачі із с. Підгайці Луцького району. Понад 200 лелек сіли на тому березі водойми, куди людям нині нема доступу. Як їм допомогти? – тривожаться вони. Може, підкажуть фахівці?
