О, як мене втомила ця зима!
Ці візерунки білим по білішому.
І відучора корму в нас нема,
І ти чомусь не поспішаєш з віршами...
О, як мене втомила ця зима! Ці візерунки білим по білішому. І відучора корму в нас нема, І ти чомусь не поспішаєш з віршами. Ще й досі не сказав, що я — єдина. То де ж та вірність, вірність лебедина?! Як душу відігріти — я не знаю… А я ж тебе так трепетно кохаю!
