ОТАК І ЖИВЕМО: чи не бажаєте «покласти зуби на полицю»?

Солодкий жіночий голосочок замість вітання констатує у слухавку доконаний факт, що я є клієнтом банку. Так, погоджуюсь. Я одержую у вас пенсію.

— Отож, ми хочемо запропонувати вам відкрити заощаджувальний рахунок.
— З чого я маю заощаджувати?! — не приховую свого збентеженого подиву.
— Як із чого? А з пенсії…
— Ви гадаєте, що з цієї пенсії можна щось заощадити? — обурююсь.
— Якщо дуже захотіти, то можна, — переконує мене «солодкий голос».
— А зуби куди мені подіти, свої зуби, які хочуть щось гризти?
— Причім тут зуби? — не зрозуміла слухавка. Я не стала переконувати банківського працівника, що її пропозиція мене принижує, принижує мою гідність. Адже моєї тисячної пенсії після сплати комунальних послуг заледве вистачає на два тижні, як доживаю до наступної пенсії — бодай їй і не знати. Ситий — голодному не товариш. Наші українські пенсії — велика європейська ганьба! Звісно, що не для всіх… Висловила своє обурення наша постійна читачка Одарка Нетопеж.