5 ДІТЕЙ — І ВСІ ВАЖКОАТЛЕТИ!

Якби у нашому краї визначали найспортивнішу родину, то чи не найбільші шанси на перемогу мала б сім’я Миронюків із села Маяки Луцького району


Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ


Посудіть самі: батько — Микола Демидович — важкоатлет, у 80–ті роки показував результати кандидата у майстри спорту, нині він — тренер–викладач районної дитячо–юнацької спортивної школи. Любов до «залізної гри» батько прищепив і своїм п’ятьом дітям.
Найтитулованішою у сім’ї є найстарша серед дітей Миронюків — 29–річна Надія. Вона — майстер спорту міжнародного класу, багаторазова чемпіонка України, срібна призерка чемпіонату Європи серед юніорів і бронзова — серед дорослих. А найвище поки що її досягнення — участь у ХХІХ Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні, де волинянка посіла 9 місце.
Не були байдужими, як кажуть, до штанги й помосту ще три сини і одна дочка Миколи Демидовича і Валентини Андріївни. Так, на рік молодший від Наді Сашко до 15 років ходив у секцію важкої атлетики. Сестра Марійка теж не обминала спортивного залу. На чемпіонаті України вона посіла 5 місце у своїй ваговій категорії, а на Всеукраїнській універсіаді завоювала бронзову медаль. Довгий час дружив із грифом і «млинцями» їхній молодший брат Андрій, який продовжує зараз навчання в Інституті фізичної культури і здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Наймолодший у спортивній родині Миронюків — 12–річний Дмитрик. Він теж захоплюється важкою атлетикою і, як і його брати та сестри, розпочав заняття у секції батька. На думку Миколи Демидовича, з Дмитра може вирости хороший важкоатлет. Він має чудові фізичні задатки, бійцівський характер, завзятий і наполегливий. Надя, яка досягла вагомих результатів у цьому виді, не мала у дитинстві таких відмінних даних, а завдяки старанням і власній настирливості поступово набувала майстерності й досвіду. Дмитро більше від природи наділений фізичною силою. Якщо він і надалі правильно розвиватиме її, буде удосконалюватись, то має шанси перевищити спортивні успіхи сестри.
Нещодавно у місті Свалява, що на Закарпатті, проходив чемпіонат України з важкої атлетики серед хлопчиків і дівчаток віком від 12 до 15 років. Микола Демидович повіз на ці змагання трьох своїх вихованців, які зараз займаються у секції, що працює при Рокинівському навчально-виховному комплексі. І Степан Бардюк, й Інна Ганіч не підвели тренера, показали для свого віку хороші результати. А ось син Миколи Миронюка навіть перевершив сподівання батька. Виступаючи у ваговій категорії до 34 кілограмів, 12–річний Дмитрик в ривку показав результат 35 кілограмів, а в поштовху — 44. У сумі двоборства хлопчина виборов третє місце і повернувся додому зі своєю першою вагомою нагородою — бронзовою медаллю!
Микола Демидович радий за свого сина і мріє, щоб він, як і більшість його учнів районної ДЮСШ, виросли справжніми важкоатлетами. А серед вихованців Миронюка чимало відомих спортсменів, зокрема, майстри спорту України Олег Вітковський, Ігор Зимонін, Юрій Бойко, Юрій Лавренюк. До речі, останній з них — рекордсмен світу, дворазовий чемпіон світу серед юніорів. Та і сама волинська олімпійка Надія Миронюк розпочинала свій шлях у важку атлетику в підвальному приміщенні Рокинівської середньої школи.
… Я побував в цьому спортивному залі. Відверто кажучи, дві тісні темні кімнатки важко вважати спортивним об’єктом. Так, тут є чимало спеціального інвентаря, щоб «качати» м’язи, піднімати гриф із «млинцями». Є і боксерська «груша», шведська стінка, гімнастичний «козел»… Але все це знаряддя, як кажуть, ледь–ледь дихає. Воно служить вже декільком поколінням. Нового, сучасного інвентаря тут немає. Ніхто не допомагає секції, де виховані призери і чемпіони Волині, світу і Європи, учасниця Олімпійських ігор. У кімнатах сиро, на стінах — «грибок», діти не мають навіть холодної води, щоб помитись (про теплу і мови нема), туалет — на вулиці за школою.
Сьогодні Луцький район вважається найспортивнішим в області. Його представники неодноразово виходили переможцями обласного фестивалю з фізичної культури і спорту. Тут виросло чимало відомих спортсменів, у багатьох селах хороша спортивна база, що може бути прикладом в Україні. Чому ж у підвал, що розміщений у Рокинівському навчально–виховному комплексі, ніхто з чиновників не навідається, ніхто із спонсорів не профінансує хоча б елементарний ремонт приміщення чи не допоможе придбати нові важкоатлетичні снаряди?
… Цими днями наша газета повідомляла про ще один успіх вихованки цієї школи Надії Миронюк, яка на чемпіонаті Європи в Албанії завоювала бронзову медаль у ваговій категорії до 69 кілограмів. Хіба всі згадані досягнення дітей, які жартома називають свій спортзал підземеллям, не заслуговують на увагу спонсорів, меценатів і тих, хто розподіляє бюджетні гроші?


На фото: У Наді стільки медалей, що на шиї не поміщаються.