Вчора на Київському майдані в Луцьку до маршрутки зайшов літній чоловік у форменому кітелі з численними нагородами і, не звертаючись ні до кого конкретно, мовив:..
Вчора на Київському майдані в Луцьку до маршрутки зайшов літній чоловік у форменому кітелі з численними нагородами і, не звертаючись ні до кого конкретно, мовив:
— Ото така держава! Мало того, що пропали радянські заощадження, то й теперішні банк не віддає. А мені вже 83 роки, мені ліки потрібні. Був ото на прийомі в голови облдержадміністрації, а він розводить руками, каже, пишіть заяву, а допомогти нічим не можемо. А хто ж може? Що ж то за влада така?! Зазвичай такі монологи мало хто підтримує, а тут таке зчинилося! У маршрутці завирував справжній мітинг. Люди не можуть простити владцям пограбованого села й облогуючих земель, які вже й лісом позаростали, засилля неякісних китайських товарів, через які «тільки грошам біда», брехні про підвищення пенсій, тоді як вони зростають лише на кілька гривень, глухоти до людських бід, недолугої медичної реформи, від якої «було погано, а стало ще гірше», розбитих доріг і ще багато чого. Відчувалося, що людям таки справді накипіло на душі. Шкода лишень, що представники влади не їздять громадським транспортом, тож цей «глас народу» залишився «голосом волаючих у пустелі».
