Мешканців північних районів Волині віддавна називають поліщуками. Я народилася на Горохівщині, тож поліщучкою себе не вважаю. Але маю шанс стати нею...
Євгенія СОМОВА, редактор відділу соціального захисту
Мешканців північних районів Волині віддавна називають поліщуками. Я народилася на Горохівщині, тож поліщучкою себе не вважаю. Але маю шанс стати нею. Адже якщо буде прийнятий проект адміністративно–територіальної реформи нардепа від Партії регіонів Сергія Гриневецького, то Волинська область увійде до складу Поліського регіону. За його планами, в Україні замість 24 областей має бути 8 великих адміністративних округів. До вже згаданого Поліського регіону увійдуть Волинська, Рівненська і Житомирська області. Крім того, на карті України з’являться Донецький, Карпатський, Київський, Подільський, Придніпровський, Причорноморський і Слобожанський регіони. Незмінною залишиться лише така адміністративно–територіальна одиниця, як Автономна Республіка Крим. Запропонована модель розподілу, на думку Сергія Гриневецького, дасть змогу скоротити чиновницько–бюрократичний апарат і створити чітку, ефективну вертикаль влади, консолідувати грошово–фінансові ресурси. Завдяки їй зменшиться кількість депресивних регіонів, не буде великого розриву в соціально–економічному розвитку. У теорії усе звучить привабливо. Адже дійсно: і на Сході, і на Заході люди обурюються армією державних чиновників, корупцією, неефективністю адміністративно–територіальної системи. Не відкрию секрет, коли скажу, що області страждають від того, що кошти, які заробляють, перераховуються до Києва. Але чи справді механічне перекроювання областей вирішить усі ці проблеми? Адже якщо лише 8 обласних центрів збережуть свій статус, то Луцька, думається, серед них не буде. Центром Поліського регіону, очевидно, стануть Житомир або Рівне. Добратися волинянам до них буде непросто. До того ж чимало людей, які працювали у структурах влади, залишаться без роботи. Обласні центри, які втратять свій статус, занепадатимуть. Підтвердження цьому ― реформа п’ятдесятих років і, зокрема, славне містечко Берестечко. Після того, як перестало бути районним центром і звідти до Горохова перебралися всі районні установи, воно втратило шанс на розвиток. Зараз це, як тепер кажуть, депресивний населений пункт, переважна більшість населення якого ― пенсіонери. Молоді там ніде заробити копійку, бо всі підприємства закрилися. Чи хочуть такого майбутнього пересічні лучани? Не думаю. Сумніваюся, що позбавлення Луцька статусу обласного центру влаштовуватиме і місцеву еліту. Боязнь втратити свої крісла змусить її чинити опір реалізації проекту Гриневецького. Запропонований ним поділ за земельним принципом позбавлений логіки. Скажімо, тернополяни віддавна вважали себе галичанами, а Сергій Гриневецький ідентифікує їх як подолян. До того ж у запропонованому варіанті реформи простежується політичний підтекст. Коли замість 16 нелояльних до влади опозиційних областей створити 4 проукраїнські регіони і 5 проросійських, то за ким буде більшість у Верховній Раді? Чомусь мені усе це нагадує передвиборні маніпуляції. Так би мовити, пробні каміння політтехнологів. А поділ держави на великі регіони за земельним принципом ― колишні російські губернії? Працюватиме він на дезінтеграцію. Адже люди не ідентифікуватимуть себе як нація, а як мешканці окремих регіонів ― донбасівці, подоляни, галичани і т. д. А це вже загрожує територіальній цілісності держави…
