Запитую у подружки, корінної киянки, яка на вихідні навідалася до Луцька, що найбільше вразило у нашому місті...
Запитую у подружки, корінної киянки, яка на вихідні навідалася до Луцька, що найбільше вразило у нашому місті... — Низькі будинки, завдяки яким до неба, здається, рукою подати, — каже вона. — А на київському годі зорі розгледіти. Треба ж, думаю собі, скільки ходжу під цим небом, а не замислювалася, що воно так близько до нас. Варто частіше собі нагадувати, що все, що б ми не робили, відбувається під небесним наглядом. Луцьк — особливе місто, чиясь рука прихилила йому небо.
