Під торговим центром «Слон» інтелігентний на вигляд дідусь у коричневому піджаку розклав на потертій ряднині свої нехитрі скарби: значки, монети, шкатулки, радянські паперові купюри… Ще є дві книжки: «Как закалялась сталь» Миколи Островського і «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка у новій авторській редакції...
Під торговим центром «Слон» інтелігентний на вигляд дідусь у коричневому піджаку розклав на потертій ряднині свої нехитрі скарби: значки, монети, шкатулки, радянські паперові купюри… Ще є дві книжки: «Как закалялась сталь» Миколи Островського і «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка у новій авторській редакції... Думаю, всі ці речі на продаж підбиралися з огляду на те, наскільки цінними вони є для власника. Але він не витримує конкуренції із тутешніми торговцями, які продають домашні полуниці, молоко, редиску, петрушку… Навіть біля жебрака, який має звичку обідати варениками зі шкварками із пластикового лотка, перехожі зупиняються частіше. «Тореадори…» ще майже нові, тільки де-не-де на сторінках жовтіють задавнені плями. Віддає за 25 гривень. Нове видання коштуватиме принаймні вдвічі дорожче. Питаю, чому продає. «Бо прочитав», – повідомляє дідусь і залпом видає інформацію про видавництво, автора, зміни у новій книжці. Незнайомець, якому вже десь за 60, захоплений культовою дитячою повістю, видається мені дуже зворушливим. Не наважуюся запитати, чи не шкода йому прощатися із книжкою, бо будь-яка із відповідей засмутить мене остаточно.
