Чи ж справді в нас безплатна медицина, як це гарантовано Конституцією України? Мав намір провести з цього приводу опитування. Але щойно його розпочав, змушений був припинити, бо відчув його безперспективність. Відповідь в усіх без винятку респондентів була однозначною, із нотками здивування: яке там безкоштовне лікування? Канули у лету часи, коли можна було лягати у лікарню, маючи у кишені лише копійки-«двійки» для телефонного апарату...
Чи ж справді в нас безплатна медицина, як це гарантовано Конституцією України? Мав намір провести з цього приводу опитування. Але щойно його розпочав, змушений був припинити, бо відчув його безперспективність. Відповідь в усіх без винятку респондентів була однозначною, із нотками здивування: яке там безкоштовне лікування? Канули у лету часи, коли можна було лягати у лікарню, маючи у кишені лише копійки-«двійки» для телефонного апарату...
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ, спеціальний кореспондент відділу інформації та екології
Люди, з якими говорив, радили краще звернутися до чиновників, високопосадовців, почути їхню думку з цього приводу. Може, це хіба що їх у лікарню без направлення приймуть і безкоштовними медикаментами забезпечать. І не скажуть, що за ліжко-місце в палаті з підвищеною комфортністю, кращими умовами потрібно платити 200—300 гривень, що окремі аналізи, процедури, діагностика теж вартують сотні гривень. А що казати про медикаменти? Кожен лікар після обстеження випише вам такий довгий список найменувань препаратів, що, здається, вживши їх, не тільки стогнати перестанете, а літати почнете. Якщо, звісно, у вас вистачить на них грошей… Та якби лише цими витратами обмежував набір медичних послуг. Один мій знайомий, який має досить солідний «стаж» перебування у стаціонарах, показав пожовклий від часу список обов’язкових речей, з якими завжди іде лікуватися. У ньому, щоправда, викреслені вже постільна білизна, рушник, кружка, ложка… Сьогодні цього, здається, брати із собою не потрібно. Зате треба пам’ятати, що працівники закладу просять зробити добровільно-примусовий благодійний внесок у касу. Крім того, ви самі або ваші рідні мають закупити шприци різних «калібрів», пластир, гумові рукавички, вату, етиловий спирт. В іншому випадку не отримаєте жодної ін’єкції. А ще повинні принести із собою з десяток систем для крапельниць. І, нарешті, ліки. Відділення не забезпечені навіть елементарними, найнеобхіднішими препаратами, які потрібно застосовувати в екстреному випадку. А якщо трапиться неординарна ситуація, то хтось же має пробігтись по аптеках і придбати для вас рятівні препарати? Зрозуміло, що багато пацієнтів через неспроможність оплатити виставлені рахунки не завжди звертаються у лікувально-профілактичні заклади. Дехто ще сподівається, що минеться, і здоров’я саме собою поліпшиться. Та не завжди «минається»… Усі, з ким мені довелося спілкуватися на тему безплатної медицини, нагадували, що, крім усіх зазначених витрат, необхідно неофіційно «заохотити» лікаря, щоб він уважніше до вас ставився. Як кажуть у народі, не підмажеш — не поїдеш. А в казочки про чудо-реформи, про якусь страхову медицину український хворий уже давно не вірить. З цього приводу пригадалася розповідь знайомого, який лікувався у Данії. Там, виявляється, медицина за рахунок високих податків є безплатною (а податки платять всі данці). Незважаючи на це, місцеві лікарі турбуються про хворого, як про близьку людину. У приймальному покої тобі запропонують чай, сік, бутерброди. Із собою не потрібно брати йод чи зеленку, вату, бинт, медичні рукавички… У палатах є радіо або телевізор. Якось, розказував він, хотів віддячити медичній сестрі за уважний догляд шоколадкою, то вона образилась. Навіть обурилася. Пояснила, що за такі «подарунки» його можуть достроково виписати з лікарні, а її — звільнити з роботи.
