Житель села Лище Ярослав Привиденець розробив власну методику оздоровлення організму
Житель села Лище Ярослав Привиденець розробив власну методику оздоровлення організму Йому не раз перехожі серед зими здивовано дивилися вслід. Ще б пак! Надворі мінусова температура, кожен намагається чимшвидше звести комір і хукає на руки, — а цей чоловік (як ні в чому не бувало!) в коротких спортивних штанцях з оголеним торсом займається бігом чи їздить велосипедом. Коли б це був незнайомець, то лищани Бог знає, що подумали б. А це свій, корінний житель з діда-прадіда. Та все одно змальований вище зимовий сюжет — нетиповий для нашої ментальності. Що вдієш, такий він і є мешканець села Лище Луцького району Ярослав Привиденець — людина інтелектуальна, оригінальна, а, отже, — і незвичайна. Пану Ярославу — 55 років. Але їх він не рахує, оскільки відчуває себе молодим. Розмовляючи з ним, я навіть позаздрила: скільки життєвої енергії таїть у собі ця людина! Втім, Ярослав Привиденець не завжди був таким. Перелом настав після тридцятип’ятиріччя, коли він з жахом відчув, що здоров’я значно погіршилося. Внутрішній голос підказував: «Якщо не шукати порятунку — життєвий годинник може зупинитися». А цього допустити ніяк не можна: він — сім’янин і має довести до пуття-розуму двох дітей, поставити їх на ноги. Почалися пошуки істини. Допомогла пану Ярославу наша «нементальність». Бо що гріха таїти, ми, українці, коли хворіємо, вдаємося до різних засобів: жменями ковтаємо пігулки, відчайдушно шукаємо знахарів і ворожок, віддаємося на поталу їх волі і свого гаманця, який шаленими темпами порожніє. Ярослав Привиденець почав шукати ту золоту нитку, яка зв’язує людину і природу в єдине ціле. Для цього досліднику потрібно було перегорнути гору літератури з медицини, фізики, філософії, релігійного вчення. Він почав творити себе заново, так, як скульптор виліплює статую: пальцями і чуттями. Не завжди виходило: щось організм відштовхував, щось сприймав, на щось ніяк не реагував. Без такого «просіювання» пан Ярослав не зумів би добитися того результату, якого досяг. А саме: впродовж шістнадцяти років він не звертався до послуг традиційної медицини, має звання майстра з велосипедного спорту, бере участь у марафонних забігах, займається тріатлоном (1,5 км плавання плюс 40 км велосипедом плюс 10 км кросу). Та все-таки найбільшу перевагу дослідник віддає велоспорту. Минулоріч, у день святкування 12-ої річниці проголошення незалежності нашої держави, лищанин вирішив випробувати свої сили у чемпіонаті України з вищезгаданого спорту. І не помилився в собі. Серед ветеранів (вікова група: від 53 до 60 років) Ярослав Привиденець виборов 4 місце. Але на тому не збирається зупинятися. Він невтомно працює над собою: щоденно проїжджає на велотренажерному станку в середньому 80 кілометрів. Показники ретельно занотовує у власному графіку тренувань. На моє запитання: «Від кого перейняв таку непосидючу, наполегливу вдачу?» — пан Ярослав, усміхнувшись, відповів: — Певне, від діда Федора. Він першим у селі придбав велосипеда. Правда, з дерев’яними ободами. Але, яка то гарна річ була!.. Внук захоплено розповідає про діда, який був і винахідником, і жартівником, і силачем (працював у кузні й міг підкинути вгору шістнадцятикілограмовий молот й зловити однією рукою), а я мимоволі шукаю зв’язок поколінь і залишаюся вдоволена співставленим. Ярослав Привиденець, як мало хто у наш час, почувається щасливою людиною. Він знайшов свою методику оновлення організму і вважає, що основною причиною будь-якої хвороби є негативні емоції, що вбивають нас. А загалом дотримується думки, що у кожної людини є два варіанти прожити життя. Традиційний: дитинство, молодість, зрілий вік (хвороби), старість, смерть. Альтернативний: дитинство, молодість, зрілий вік (без хвороб), довголіття, безсмертя. Лищанин висловлює лишень занепокоєння (і цілком виправдане): чи зможуть у нинішній час люди, запрограмовані на невдачі, хвороби, стреси, душевну спустошеність, зрозуміти його. Хоча, кому не хотілося б жити вічно? Євгенія НАЗАРУК, вчитель. с. Лище Луцького району.
