КОЛИ ВІКТОРІЇ ВРУЧАЛИ АТЕСТАТ — ЗАЛ ПІДНЯВСЯ

Так випускники Луцької гімназії № 4 висловили свою підтримку мужній дівчині, яка вже три роки бореться з важкою недугою. Українські лікарі безсилі їй допомогти, а на обстеження та лікування в ізраїльській клініці нема коштів.


Галина СВІТЛІКОВСЬКА


-Усю зиму й весну донька провела у стаціонарі столичної лікарні «Охматдит». Щомісяця на ліки йшло понад 8 тисяч гривень, але стабілізувати її стан не вдалося. Хвороба спричинила дуже важкі ускладнення: відмовляють нирки, розвинулася тахікардія, тромбується кров. Величезні дози гормонів, непосильні для дитячого організму, додавали зайвої ваги, а не здоров’я. Дійшло до того, що тіло донечки стало наче порізане, шкіра тріскає по–живому. І на випускний їхати Віка боялася, бо на сцену піднятися їй не під силу. Але й директор гімназії, і вчителі, й однокласники, як завжди, оточили доньку теплом і турботою, — зі сльозами вдячності розповідає мама дівчини Тетяна Іванівна Парфенюк.
За інших обставин їй би тільки гордитися і радіти: єдина і довгождана дитина — розумниця, красуня, гарної вдачі, обдарована талантами, працелюбністю й наполегливістю в навчанні. Середній бал атестата Вікторії — 10,6. І це при тому, що підручники вдавалося розгортати у перервах між лікувальними процедурами, нападами болю, загостренням хвороб.
Їх у юної Вікторії — цілий букет: системний червоний вовчак (СЧВ), тромбофлебіт, люпус–нефрит, гіпоталамічний синдром, антифосфоліпідний синдром. Системне захворювання сполучної тканини, яке розвивається переважно у представниць прекрасної статі на тлі генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів, проявляється неконтрольованим продукуванням антитіл до власних клітин, розвитком автоімунного й імунокомплексного хронічного запалення. Наслідком його є ушкодження шкіри, опорно–рухового апарату, внутрішніх органів.
Лікарі з тривогою констатують, що в останнє десятиліття захворюваність на червоний вовчак, недугу, яка раніше була рідкісною, зростає. Хвороба молодшає. Наприклад, Вікторію вона спіткала у чотирнадцять. Досвідом діагностування й лікування системного червоного вовчака та його ускладнень наша медицина похвалитися не може. За три роки безперервних митарств юної лучанки у столичних лікувальних закладах ремісії досягти не вдалося, хвороба прогресує. Державних програм підтримки таких пацієнтів не існує. Ні в обласному управлінні охорони здоров’я, ні в міністерстві згорьована мати нічого втішного не почула, відповідь одна: нема коштів.
— Головний дитячий нефролог Міністерства охорони здоров’я професор Іванов торік призначив нам дуже дорогий препарат — цитостатик «Міфортик», на який щомісяця йшло по 4 800 гривень. З допомогою добрих, милосердних людей вдалося закупити ці ліки у Швейцарії, бо в Україні вони з’явилися тільки у січні. Приймала Віка й інші дуже дорогі ліки. Гроші на них перераховували не тільки жителі Луцька. Розповідь про нашу біду, надрукована у «Волині», сколихнула багато сердець. До кінця днів молитимусь за всіх, хто простягнув нам руку допомоги. Але, на жаль, порадувати результатами лікування не можемо, — витирає сльози Тетяна Іванівна.
Розповідає, що удвох із донькою проштудіювали в Інтернеті всі медичні статті про системний червоний вовчак та його ускладнення. Виходили на європейські клініки, надсилали електронною поштою історію хвороби Вікторії, виписки, запитували, чи є надія на порятунок. У відповідь надходили пропозиції пройти у них повне діагностичне обстеження (вартість сягала 20 тисяч доларів і більше), на основі якого й буде рекомендовано лікування.
Докладнішого листа отримали з ізраїльської клініки «Іхілов»: «Надіслані Вами документи проаналізував доктор Кауфман, провідний ревматолог клініки. На його думку, випадок дуже складний — важка форма СЧВ, необхідна очна консультація. Видається, що лікування вимагає коректування, доза гормональних препаратів перевищує допустимі норми, але стан надто серйозний, щоб про лікування говорити заочно. У будь–якому разі метипред 750 мг кожні два тижні (якщо це не помилка у вашому листі) — доза величезна, і в нас не застосовують його на постійній основі…».
— Ні, я не помилилася. Дочці призначали ще й вищі дози гормонального препарату. І ми, навіть не будучи лікарями, не помічаючи жодних змін на краще, а, навпаки, бачачи погіршення, сумнівалися в правильності лікування. Тепер Віка не хоче їхати до Києва, не вірить, що там їй допоможуть, — гірко зітхає Тетяна Іванівна, бухгалтер за фахом, яку біда змусила впритул «познайомитися» з медициною.
Ізраїльський лікар надіслав рекомендований план діагностичного обстеження, зокрема й біопсію нирки. Результатам досліджень, проведених в Україні, очевидно, не дуже довіряють. Вартість діагностики, не включаючи витрат на переліт, проживання, до 15 тисяч доларів. Курс лікування в Ізраїлі коштуватиме приблизно 30 тисяч доларів.
— Навіть якщо продамо останнє, що маємо, — квартиру, навряд чи вистачить грошей. Але й дивитися, як донечка, така юна і беззахисна, згасає на очах, нема сили. Молимося, просимо в Бога порятунку. Не втрачаємо віри і в людське милосердя. Тож знову прошу: допоможіть зберегти життя моєї єдиної дитини, — благає жінка, яка виховує доньку одна і надіється тільки на Бога та на добрих людей.

Номер пенсійної картки 6762 4682 0384 9223 у ПриватБанку м. Луцьк, МФО 303440, одержувач Парфенюк Тетяна Іванівна, код 2318213881.


На фото: Вікторія надіється на допомогу добрих людей.