Дві жінки в лікарняній палаті по–різному вірять у Бога. Одна лежить обличчям до стіни і витирає сльози. Лише тоді, коли відвідувачка простягає їй іконку, обертається і слухає новини...
Дві жінки в лікарняній палаті по–різному вірять у Бога. Одна лежить обличчям до стіни і витирає сльози. Лише тоді, коли відвідувачка простягає їй іконку, обертається і слухає новини... — По телевізору показували, що десь у Росії замироточила ікона, — радісно повідомляє жінка. — То для тебе хороший знак. Хвора сусідка на іншому ліжку в ікони не вірить, бо, згідно з її релігійними переконанням людський розум не може осягнути Божої величі й зобразити її на полотні. Але теж із Божою поміччю сподівається на одужання. Намагаюся уявити, як Бог відповідає на їхні молитви. Наприклад, першій жінці він зачиняє ворота до раю, бо та насмілилася думати, нібито Його можна намалювати на папері. Іншій дорікає, що не підкріплювала свою віру символічними картинками. Якось неправдоподібно, чи не так? З небесної висоти релігійні суперечності здаються дрібними.
