— Юначе, зліва від вас — це мак? — запитання за моєю спиною лунає настільки несподівано, що ще якусь мить «виринаю» з тексту, який читав, і лише тоді кручу головою в пошуках маку...
— Юначе, зліва від вас — це мак? — запитання за моєю спиною лунає настільки несподівано, що ще якусь мить «виринаю» з тексту, який читав, і лише тоді кручу головою в пошуках маку... Та за вікном дизель–поїзда Ковель–Заболоття вже пробігають кущі та дерева. Обертаюся — на сусідній лаві сидять дві панни. За вікном знову бачу поле, всіяне червоними маками, і я кажу дівчатам, що це — дикий мак. — І що, у вас ось так ростуть плантації дикого маку? — дивується одна з них. — У нас навіть такого немає. Пояснюю, що це дикоросла рослина. Ніхто її не сіє, це бур’ян. І жодних наркотичних властивостей вона не має. Це не той мак, з якого можна видобути опій. — Це не той мак, — чи то розчаровано, чи з полегшенням повторює дівчина своїй супутниці. За ситуацією спостерігав Сергій Наумук.
