Коли стоїш на найвищій вершині Українських Карпат й усієї України (висота — 2061 м), навіть щоденна молитва «Отче наш» звучить по–особливому...
Коли стоїш на найвищій вершині Українських Карпат й усієї України (висота — 2061 м), навіть щоденна молитва «Отче наш» звучить по–особливому... Не перестаєш дивуватися неперевершеній красі Божого творива, яке маєш можливість прозирнути з висоти пташиного польоту. Здається, там унизу якийсь казковий богатир розкурив велетенську люльку і знай попахкує собі не димом, а туманом і хмарами, які химерно закутують маківки гір, а подекуди чіпляються за смерекові верхи, щоб упасти в долини рясним дощем. А ти стоїш над хмарами й німуєш від земної краси і власної безпорадності: жодне з відомих тобі досі слів не годне передати відчуттів, що переповнюють душу. Бо коли у тебе за плечима уже копа літ, то по–особливому цінуєш і кожен прожитий день, і кожну подолану вершину, і кожен неповторний момент розкоші людського спілкування. Адже саме в горах найзриміше випрозорюється людська справжність. А ще довколишні краєвиди відживлювали в пам’яті сторінки у дитинстві прочитаної повісті Ярослава Галана «Гори димлять»… Прочитайте, не пошкодуєте: до Галанової публіцистики це не має жодного стосунку… У День Конституції України ведуча рубрики піднялася на Говерлу разом із колективом редакції газети «Волинь–нова».
