На задньому сидінні маршрутки вмостилася бабуся з двома внуками. Пояснює хлоп’яті, якому рочків чотири:
На задньому сидінні маршрутки вмостилася бабуся з двома внуками. Пояснює хлоп’яті, якому рочків чотири: — Ось бачиш, на Київському майдані траву косять, щоб гарно було, бо завтра свято. — А яке свято? — жваво запитує внучка років семи. — Державне! — не вдаючись до зайвих пояснень, відповідає бабуся (розмова відбувалася напередодні Дня Конституції). — А, державне, то це не так і важливо. Важливіше, коли свято церковне, православне, — безапеляційно підсумовує дівчинка, і бабуся з нею погоджується. Я не стала провокувати суперечки у транспорті, проте чомусь від підслуханої розмови стало сумно. Ні, я зовсім не хочу принижувати значення релігійних свят. Та цілком очевидно, що поки ми на всіх рівнях суспільства не навчимося шанувати свою Конституцію хоча б так, як американці, у нашому житті навряд чи щось зміниться. … Зателефонувала знайомій школярці-старшокласниці, відмінниці й розумниці, і запитала, яке завтра свято. — День спорту! — впевнено повідомила та, — бо у нас на стадіоні — спортивні змагання…
