ДОБРА СПРАВА: бучацький арт-дворик захотілося перенести до Луцька
Журналісти «Волині» повноцінно використали «конституційні» вихідні, мандруючи Україною. Не менше, ніж краєвидами Карпат, були зачаровані древнім містечком Бучачем, що на Тернопіллі. Як зізнався наш гід Микола, по–справжньому закоханий у своє місто, найдовша його екскурсія (без єврейської теми, а вона тут — особлива) тривала 6,5 години. Відтак зрозуміло, що розповідь про Бучач — не у форматі нашої рубрики...
Журналісти «Волині» повноцінно використали «конституційні» вихідні, мандруючи Україною. Не менше, ніж краєвидами Карпат, були зачаровані древнім містечком Бучачем, що на Тернопіллі. Як зізнався наш гід Микола, по–справжньому закоханий у своє місто, найдовша його екскурсія (без єврейської теми, а вона тут — особлива) тривала 6,5 години. Відтак зрозуміло, що розповідь про Бучач — не у форматі нашої рубрики... Однак про одну бучацьку «родзинку» просто не можу мовчати. Називається вона арт–дворик. Невеличкий, оточений зусібіч стінами дворик старої забудівлі у центрі міста, де споруджено невелику сцену і є кілька добротних лав. Кожен, хто має що сказати людям, може із цієї сцени виступити. А головне, що у цього проекту є ентузіаст–координатор, який керує процесом і на видному місці вивішує графік виступів, про які можна дізнатися і на відповідному сайті. Тож, як запевнив пан Микола, глядачів не бракує. Про тих, хто тут уже побував, розповідає фотогалерея. Попросивши дозволу, скористалися сценою й ми. Заслужена артистка України Галина Кажан, яка мандрувала з нами, прочитала вогненно–гострі рядки поезії незабутнього закарпатця Петра Скунця, а всі разом ми заспівали «Волинь моя»…