У переповнену малогабаритну маршрутку зайшли чотири молоді жінки ромської національності, пристойно вдягнуті, із золотими сережками та іншими прикрасами...
У переповнену малогабаритну маршрутку зайшли чотири молоді жінки ромської національності, пристойно вдягнуті, із золотими сережками та іншими прикрасами... Одразу ж почали обговорювати свої проблеми. Їхали до Луцька із якимись довідками й засуджували знайому, яка так і не спромоглася тих довідок зібрати, а тому «получає тільки на чотирьох дітей». — Вона мене питала, скільки я получаю, а я їй сказала, що ти стільки не получиш, — гордо сказала найстарша. Слово за слово — і жінка проговорилася, що отримує на дітей понад тисячу доларів і не проти народити ще. Далі розмова перекинулася на те, «як легко ходить» якась Руслана і що чиясь вагітність минає так швидко, а сама ходиш і ходиш… Як страшно було вперше потрапити «під наркоз» і як кесарили одну із співрозмовниць. І — як про найстрашнішу таємницю — зловісним шепотом, що то таки правда: Аліна поставила собі… спіраль! Ні, я зовсім не маю наміру стояти над кимось зі свічкою й рахувати циганських дітей та гроші. Але вважаю, що держава, яка виділяє кошти на дітей із наших податків, зобов’язана контролювати, чи доходять вони до адресата, тобто до конкретної дитини. Бо ще ні разу не вдалося пройти через автостанцію, щоб не побачити простягнуте смагляве рученя: — Тьотю, дайте на молочко!
