«БАБАЯ» ЗАМІНИЛА МІЛІЦІЯ?

Українська міліція має носити паранджу. І на це багато вагомих причин. Передусім — сором. Такі правоохоронні органи, як у нашій державі, — це знущання з правосуддя. Щодня бачимо у новинах або чуємо від знайомих про корумпованість, побиття у міліції, покровительство наркоманії, обслуговування суто інтересів влади. Якщо наводити приклади — забракне цілої газети. Чого тільки вартий шокуючий випадок у Врадіївці! Тому мало хто з нас вірить у справедливість і торжество закону, доки нас «береже» така міліція.

Леся БОНДАРУК, редактор відділу культури і освіти

Нещодавно як журналіст була громадським спостерігачем на зовнішньому незалежному оцінюванні в одній із луцьких гімназій. Згідно з правилами спостерігач має право на фотозйомку без обмежень до початку написання тестів. Так і було. Я старанно клацала все, що відбувалося довкола, щоб у базі редакції були добрі ілюстрації до матеріалів про ЗНО. І раптом після одного безневинного кадру — міліціонер вітався з директором школи — почула загрозливу вимогу правоохоронця стерти фото. З несподіванки не встигла й слова вимовити, як на мій захист стала інструктор із контролю за проведенням ЗНО Оксана Володимирівна. Вона голосно й чітко нагадала обом міліціонерам, що ті, як і журналіст, при виконанні службових обов’язків, а отже, не повинні ховатися від фотокамер.
Згадайте мітинги опозиційних сил. Правоохоронців на них — мало що менше за учасників. У робочий час міліціонери змушені масово нудьгувати на політичних майданах, тоді як мають боротися із злочинцями. І кожного разу, коли хтось воліє сфотографувати «ту нудьгу», злодійкувато ховають обличчя. Із сорому чи зі страху, що колись їх упізнають, впіймавши на гарячому?
У Грузії міліційну систему змінили так, що вигідніше бути чесним, бо навіть той, хто пропонує правоохоронцеві хабар, може сісти на два роки у в’язницю. Згадую, як після екскурсії у Мцхету група розговорилася з поліцейськими, відтак вони радо фотографувалися з нами. Інші грузинські правоохоронці, довідавшись, що ми з України, розповіли про чудовий монастир у горах Шіо–Мгвіме, а оскільки знайти його нелегко, то охоче провели туди. А коли, їдучи на Кутаїсі, наша машина збилася з дороги, поліція знову була поводирем. На прощання правоохоронці пригостили нас купленим у придорожній ятці гарячим хлібом із родзинками та домашнім вином і повідомили, що домовилися про наш безкоштовний проїзд через тунель у горах.
Нещодавно моїх друзів, які мандрували Грузією, негода застала в дорозі. Дістатися до готелю в місті не було змоги. Пам’ятаючи пораду бувалих туристів, попросилися на ночівлю в поліцейський відділок — і їх радо прийняли. А вранці українці виклали у соціальній мережі фото, на якому снідають і кавують разом із полісменами.
А ви можете собі уявити українських міліціонерів, які пригостять грузинських туристів та ще й домовляться про безкоштовний сервіс у дорозі? І чи наважитеся заночувати в нашому відділку? Сьогодні вже як погроза звучить гасло «міліція з народом» — недарма нею замість «бабая» дітей лякають.