Як завше, у понеділок спозаранку поспішаю на автостанцію в Локачах, щоб встигнути на роботу в Луцьку...
Як завше, у понеділок спозаранку поспішаю на автостанцію в Локачах, щоб встигнути на роботу в Луцьку... У руках — два пакети із «джентльменським набором дачника»: кілька (не більше кілограма) молодих картоплин і цибулин, маленький кабачок, пучок зелені, парочка морквин і бурячків, трохи яблук і абрикосів, банка перетертої з цукром смородини, відеречко малини — ну не бігти ж на базар одразу! Зверху вмудрилася прилаштувати ще й букет троянд із фізостегією. Краса — передусім! У результаті мої пакети виявилися ну не те щоб непідйомними, але, як для жіночих рук, тяженькими. Може, тому так впадало у вічі, що геть усі чоловіки, які траплялися назустріч чи обминали мене, йшли з порожніми руками. Один, щоправда, ніс парасольку. І тільки біля самої автостанції юнак поспішав із двома великими валізами, а поряд дріботіла його молода супутниця з жіночою сумочкою через плече. Усі решта жінок, як і я, були завантажені якоюсь ношею. Невже й справді жінки захланніші, їм вічно чогось треба? Але ж не завше — тільки для себе особисто. Вони ще дбають про сім’ю, дітей, стареньких батьків. Може, від того і живуть довше?! Адже різниця у середній тривалості життя чоловіків і жінок в Україні суттєва — 12 років. Як стверджує статистика, чоловіки у нас живуть у середньому 62,2, жінки — 74,2 року. Отож, шановні чоловіки, не ходіть із порожніми руками! Не маєте чого нести — допомагайте жінкам, навіть чужим. Дивись, і різниця у тривалості життя скоротиться. На вашу користь!
