Сьогодні ювілей у заслуженої артистки України Галини Кажан. Тихий, скромний, без бенефісів і творчих вечорів. Бо життя тепер таке. А може — ми такі… Збайдужіли до правдивого поетичного українського слова. Бо й сьогодні актриса ще перебуває у творчому тонусі...
Сьогодні ювілей у заслуженої артистки України Галини Кажан. Тихий, скромний, без бенефісів і творчих вечорів. Бо життя тепер таке. А може — ми такі… Збайдужіли до правдивого поетичного українського слова. Бо й сьогодні актриса ще перебуває у творчому тонусі.
Коли озирнутися назад, то це десятки зіграних ролей у Львівському академічному театрі ім. Марії Заньковецької, а потім — у Волинському ім. Тараса Шевченка. Далі — низка моновистав, серед яких «Маруся Чурай» і «Берестечко» за романами у віршах Ліни Костенко, «Яка це музика — любов!» за поемою «Мазепа» Володимира Сосюри, про Катерину Білокур за повістю Володимира Яворівського «Автопортрет з уяви» та чимало інших. У 1996 і 2004 роках Галина Кажан представляла поетичне мистецтво України у Франції. А ще — непроста роль ведучої міжнародних фестивалів українського фольклору «Берегиня» (Луцьк), «Покуть» (Харків), «Роде наш красний» (Київ) та ін. Член Національної спілки журналістів Галина Кажан є автором багатьох телевізійних фільмів, знятих на Волинському телебаченні, та публікацій у пресі, зокрема і в нашій газеті, які мали значний резонанс. З роси й води Вам, Галино Володимирівно! Хай доля дарує здоров’я й удачі, а Ваша душа лиш від радості плаче.
