У мегаполісі для когось метро — зручний вид транспорту, для п’яничок–волоцюг — рідна домівка, а для когось — це щось подібне до музею...
У мегаполісі для когось метро — зручний вид транспорту, для п’яничок–волоцюг — рідна домівка, а для когось — це щось подібне до музею.
Людей, які вперше опиняються у метрополітені, видно ще здалеку. Їхні невпевнені рухи, широко відкриті очі та й загалом чи то захват, чи то ніяковість видають їх. Нещодавно в черзі до каси на одній зі станцій Київського метрополітену звернула увагу на чоловіка, що стояв переді мною. Він тримав дуже зім’яту купюру номіналом у дві гривні. Простягнув ті гроші касиру і каже: — Мені квиток до станції «Вокзальна», будь ласка. Приємна касирка бальзаківського віку у відповідь питає: — Вам — один? — Так. — Ось, візьміть, до «Вокзальної», перший вагон, 10 місце, — з навіть надто серйозним виразом обличчя відповіла жінка, подаючи жетон. Я ледве стримувала себе, щоб не розреготатися, а чоловік, здається, іронії так і не зрозумів. Невже й справді шукатиме у першому вагоні десяте місце? — дивується Ірина Самсонюк. Згуби і знахідки: хто загубив ключ із «сердечком»? У Луцьку на зупинці «на вимогу» біля колишнього кінотеатру «Зміна» наш читач Микола Мартинюк знайшов ключ із брелоком у вигляді сердечка. Згубу можна забрати у ведучої рубрики в робочі дні з 10.00 до 19.00.
