Тисяча двадцять п’ять років ― це не кругла дата, тому не зовсім зрозуміло, чому саме її вибрано для відзначення хрещення Київської Русі. Дехто критикує цей вибір, вважаючи, що він має політичний підтекст...
Архієпископ ЛЮБОМИР (ГУЗАР)
Тисяча двадцять п’ять років ― це не кругла дата, тому не зовсім зрозуміло, чому саме її вибрано для відзначення хрещення Київської Русі. Дехто критикує цей вибір, вважаючи, що він має політичний підтекст. Однак, попри все, це відзначення може стати справжнім святкуванням, якщо серйозно поставимося до слів із «Символу віри»: «… ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів», актуальне як тисяча років тому, так і сьогодні.
Хрещення України, офіційне прийняття християнства як державної релігії ― це надзвичайно важлива подія в житті Київської Русі, на той час могутньої держави. Прийняття християнства означало, що київське суспільство почало жити іншим життям. Створювалися церковні громади, будувалися храми, формувалася ієрархічна структура, поставали чернечі спільноти, розпочалася місійна діяльність тощо. Але, крім цих церковних і релігійних аспектів життя, розвивалися освіта та судочинство, які спиралися на нові засади, та й суспільне життя взагалі. Київська Русь почала активно спілкуватися з іншими державами, які раніше за неї прийняли християнство. Тисяча років тому в житті наших предків відбулися великі, справді суттєві зміни. Як же нам сьогодні святкувати цю річницю? Орієнтуватися на геополітичні, політичні, наукові, культурні, економічні елементи? Та чи буде це справді відзначенням фундаментальних перетворень, що їх зазнав Київ і всі землі тодішньої великої держави, якою володів рівноапостольний князь Володимир та його наступники? Може, радше пригадувати минулі події і старатися пережити релігійні зміни, які тоді настали? Думаю, що це друге. В Україні сьогодні багато християн. Хоча ми поділені на різні конфесії ― православні, католики, протестанти, ― усі віримо в Пресвяту Трійцю, приймаємо Ісуса Христа, воплоченого Божого Сина, читаємо одне Святе Письмо, дотримуємося спільної Божої науки. Хоча далеко не все в нас таке саме, як було тисячоліття тому, проте ми ― християни. У нашій державі, всім відомо, багато різного роду зловживань. Боремося з ними, помножуючи закони, створюючи нові комісії та вживаючи інші подібні заходи. Проте все безуспішно, бо робимо це без переконання, без щирого бажання виправити суспільні негаразди. Запропоноване державне святкування чітко показує, як ми підходимо до проблем нашого суспільного життя. Заходи, які проводимо, є зовнішніми за своєю суттю. Те, що відбувається у законодавчій, виконавчій і судовій гілках влади, а також у сфері економіки та освіти, відсутність контакту між владою і населенням, породжує зневіру у простих людей. Постає запитання: чи можна все це виправити? Так, можна, якщо зробити наше святкування 1025–річчя справжнім поверненням до тисячолітньої традиції. Найкращий спосіб відсвяткувати тисячоліття християнства в Україні ― це старатися в усіх проявах особистого, родинного, громадського, суспільного життя поводитися відповідно до засад Христової науки. Щоденна, щира, правдива християнська поведінка на всіх рівнях суспільного життя ― найкращий і, властиво, єдиний спосіб успішно вшанувати хрещення Русі–України. Подумаймо, шановні співвітчизники, як найкраще увінчати 1025–літню річницю, щоб була вона справжнім святкуванням на Божу славу та благо нашого народу. Повний текст: http://www.pravda.com.ua/columns/2013/07/ 23/6994757/
