У документальному романі-хроніці Степана Курила-Шванса «У вихорі війни» в розділі «Сама, Агафіє, бережись» йдеться про мужній вчинок мешканки села Доросині Рожищенського району Агафії Стадник...
У документальному романі-хроніці Степана Курила-Шванса «У вихорі війни» в розділі «Сама, Агафіє, бережись» йдеться про мужній вчинок мешканки села Доросині Рожищенського району Агафії Стадник. Вона майже два роки, незважаючи на смертельну небезпеку для своєї родини, давала притулок і харчі єврейській сім’ї Давида і Софії Цитварів та їх малолітньому синочку. Вони разом пережили воєнне лихоліття, обшуки прислужників фашистів. У 1945 році ця родина виїхала в Польщу. Зв’язки з нею втратились. І ось майже через шість десятків літ у село надійшов лист із Тель-Авіва. Листоноша вручила його доньці Агафії Стадник — Надії Банаді. А написав цього листа син Цитварів — Абрам. У відповідь Надія повідомила, що неньки уже немає в живих, але рада була б з ним зустрітися. Абрам Цитвар із вже дорослим сином Роненом приїхали туристами в Україну. Декілька днів вони провели на Волині, зустрілись із Надією Миронівною та її доньками Катериною і Галиною, поклали квіти на могилу рятівниці їх сім’ї — Агафії Стадник. Надія Миронівна усі ці літа зберігала глечик, у якому носила молоко і воду в схованку, де жив Абрам із батьками. Він впізнав його, заплакав і пригорнув до грудей. Абрам Цитвар тепер часто телефонує в Доросині. Цікавиться новинами, запрошує Надію Банаду приїхати в Ізраїль. Василь ФЕДЧУК.
