ІЗ ЧИТАЦЬКИХ КОНВЕРТІВ: водії автобусів, як і влада, люблять Мурку

Аби восьмигодинна поїздка до Чернівців не здавалася нам безкінечною, водій автобуса увімкнув магнітофон.

І залунав дзвінкий голос Володимира Івасюка, який кликав нас у «далекі гори і високі полонини», Микола Гнатюк мріяв про чарівну свою смереку, Назарій Яремчук — про чари стожар. Моя уява почала малювати оспівані пейзажі і легенів у крислатих капелюхах.
Додому я поверталася під супровід звичного пісенного репертуару. Прокурений голос співав про «рюмку водкі на столє», скаржився на нелегке тюремне життя. Любити зека все одно не хотілося. Ямковість наших доріг дратує менше, ніж цей стогін російської душі, Сердючка і совкові любовні завивання. І немає на те ради, бо наші «вожді» люблять Мурку, а тому й наділили правом водіїв виховувати подібні смаки у молоді в маршрутках.