Останній раз я ремонтував свою комуналку ще за Радянського Союзу. А тепер вирішив освоїти євроремонт. Будівельні супермаркети розкривають свої широкі двері, а усміхнені менеджери пропонують все, що мають...
Останній раз я ремонтував свою комуналку ще за Радянського Союзу. А тепер вирішив освоїти євроремонт. Будівельні супермаркети розкривають свої широкі двері, а усміхнені менеджери пропонують все, що мають... Вибираю двері. Ціни ніби влаштовують — від 600 до 1000 гривень. Замовляю, оформляю покупку, одержую роздруковані документи для оплати в касі. Але коли розраховуюсь, виявляється, що треба заплатити не 800, а 1200 гривень. Мене не попередили, що дверна рама і її оздоблення тягнуть аж на 500 гривень. Згодом вибираю плитку для ванної і туалетної кімнати. Ціна — 60 гривень за квадратний метр. Але менеджер пропонує ще взяти декор — це кілька десятків маленьких плиточок для прикрашення однотонної стіни. Дружина настоює взяти, бо дуже любить, коли перед очима мерехтять квіточки, розводи, фігурки… Цей декор додав майже половину до вартості плитки. І втретє я так само збанкрутував на плитці для підлоги в кухні. Мені запропонували взяти ще десяток вузеньких плиток для плінтуса, які знову потягнули майже третину всієї вартості. Так я переконався, що розмаїття товару і усміхнені менеджери повинні викликати підозру, більше насторожувати, ніж радувати. Застереженнями поділився лучанин Іван Пищик.
