— Ви писали про худобу… А ми поки здали бичка, то попоморочилися. Куди тільки не дзвонили! — жінка зі Стенжаричів Володимир-Волинського району розповіла свою історію, але так і не захотіла представитися...
— Ви писали про худобу… А ми поки здали бичка, то попоморочилися. Куди тільки не дзвонили! — жінка зі Стенжаричів Володимир-Волинського району розповіла свою історію, але так і не захотіла представитися.
— Одне підприємство приймає худобу вагою тільки до чотирьох центнерів (мій бичок важив п’ять). Інше ще щось придумує. Нам пропонували здавати по 10 гривень за кілограм живої ваги або ж по 11,5 гривні, але вже без дотації. Переробники користуються тим, що селянам потрібні гроші, і знижують ціну. Врешті приїхали покупці з Львівщини і забрали по 12 гривень. Зрозуміло, що про дотацію не йшлося. Але краще здати худобу львів’янам по 12 гривень без дотації й отримати живі гроші, ніж продати на волинські бійні по 10 гривень і хтозна-скільки ждати її. Он уже три місяці мені боргують за молодняк. Кажуть, що немає грошей. То навіщо обіцяти ті дотації? Я зауважив, що таке трапляється не вперше, але мою співрозмовницю це мало втішило. А на її запитання так і не зміг відповісти. Може, хтось із можновладців зможе? — цікавиться Сергій Наумук.
