«НАЙБІЛЬШЕ РИЗИКУВАВ, КОЛИ ОДРУЖУВАВСЯ З ЖІНКОЮ, МОЛОДШОЮ НА 23 РОКИ»

Це жартівливе зізнання 56–літнього Петра Панчука нагадало переконання, мабуть, багатьох одержимих і сміливих: хто не ризикує — той перемог не святкує. А у житті заслуженого артиста України, режисера, лауреата багатьох премій і просто надзвичайно харизматичного чоловіка їх чимало: українські та європейські сцени, прощі до Почаївської лаври, красуня дружина Людмила та маленький синочок Серафимко (на фото)… Остання — постановка Шукшина в рідній Лобачівці на Горохівщині — не залишила байдужими ні читачів, ні працівників «Волині–нової». «Людині липня 2013 року» ми й адресували свої запитання

Ярослава ТИМОЩУК

БЛІЦ-АНКЕТА:
1. Чи погодилися б зіграти Ісуса Христа?
Ні, хоча раніше обмірковував таку можливість. Порадився зі священиком, і зійшлися на тому, щоб відмовитися від задуму. Це не просто людина, а Бог, і втілити його актору, мабуть, не вдасться.

2. Ви завжди подобалися жінкам?
Ні. У молодості був дуже сором’язливим. А коли став старим і розпаскудженим, то це, видно, почало приваблювати протилежну стать.

3. Чим зріла любов відрізняється від молодої?
Молоде кохання живиться пристрастю. У дорослому — важливіше духовне спілкування, щоб душа відгукувалася на душу. Пригасають одні почуття, а інші розвиваються.

4. Що для вас означає щастя?
Спостерігати, як росте наш син Серафимко, прогулюватися з сім’єю полем чи лісом, прийти до храму і помолитися — оце щастя. Молода людина хоче чогось досягати, а я спробував усього і тепер розумію: щастя — це прокинутися живим–здоровим, бачити чисте небо і дихати свіжим повітрям.

5. Скільки молитов знаєте напам’ять?
Усі вранішні, а їх є 15, і половину вечірніх з тих, які повинен читати християнин із молитовника. Але не має значення, скільки молитов людина знає, суть у тому, чи вона молиться і змінюється від того. Так само неважливо, як часто ходиш до церкви і скільки свічок ставиш. Головне — чи дістаєш більше любові.

6. Про що б запитали Бога, якби зустріли Його?
Я маю можливість щохвилини до Нього звернутись, як і кожна людина. Цікавлять і глобальні питання, і щоденні клопоти. Запитую, якими є мої гріхи, щоб виправити їх, чи прошу благополучно добратися на роботу.

7. Чого найбільше боїтеся?
Не витримати випробувань, посланих людині.

8. Як ставитеся до грошей?
Як казав мій викладач в інституті, ставлюся спокійно, але ліпше, коли вони є, ніж нема. На найпотрібніше маю, а більше і не треба. Якщо відчуваєш радість від власного існування, то й грошей вистачає. А без цього і гроші не допоможуть.

9. Коли востаннє серйозно ризикували?
Відповім жартома: два роки тому, коли одружився з жінкою, молодшою за себе на 23 роки.

10. Що б зробили, якби були міністром культури?
Почав би з того, що відмовився. Більше можу зробити на своєму місці, приміром, коли приїжджаю в село і збираю людей для постановки.

11. Ким би могли стати, якби не були актором?
Зараз такого навіть не припускаю. А колись у юності хотів бути прикордонником і вступав до суворовського училища в Києві. Але Бог повів іншими стежками.

12. У чому сенс вашого життя?
У вищому, духовному розумінні — це єдність із Богом. А професійне призначення — говорити про любов і про душу.

13. Як проявляється найвища оцінка глядачів?
Або абсолютною тишею, або сміхом. Коли глядач «мертвий» і коли він реагує аплодисментами та сміхом. Це відповідь, що тебе почули і зрозуміли.

14. Скільки років хотіли б прожити?
Раніше загадував десь 120. А тепер думаю жити доти, доки відчуватиму радість від цього.

15. Як уявляєте своє життя через 20 років?
Живу в селі, ставлю вистави в Будинку культури, перебуваю в постійній молитві.

16. Чого найдужче не терпите у людях?
Намагаюся терпіти все, бо коли чогось не терплю — то мучуся. Життя дуже коротке, на ненависть нема часу.

17. Вірите в долю?
Сліпої долі не існує. Доля — це воля Божа і воля людська. Господь дав кожній людині свободу вибору. Її можна відчути в міру очищення від гріхів.

18. Як реагуєте, коли вас хвалять?
Воно то, звичайно, приємно, але чи корисно?