СТВОРИЛА СОБІ КУТОЧОК РАЮ НА ЗЕМЛІ

Одного дня Надія Бурко із села Оса Турійського району вирішила перетворити свою садибу на казку

Євгенія СОМОВА


Попросила знайомого чоловіка із сусіднього села Бобли зробити зі старих автомобільних шин декоративних лебедів, пофарбувала їх і примостила перед ворітьми і в дворі. З лісництва, де працювала бухгалтером перед виходом на пенсію, навезла гору пеньків. На тонші прилаштувала старі миски, пофарбувала їх — вийшли симпатичні мухомори. А зі старезного, у три обхвати, зробила стіл, біля нього поставила стільці з пеньків. Під мухомор пофарбувала і дашок криниці. Біля неї у калоші посадила чорнобривці. Квіти тут усюди, де є вільний клапоть землі, — папороть, амарант, троянди, жоржини… Ростуть вони й у чавунцях, чайниках, кружках, прилаштованих на пеньках. Аби полити їх у спеку, господині треба було кілька відер води. Але ні часу, ні праці не шкодує, бо ж буйне цвітіння квітів компенсує все це.
У її дворі справді, наче у раю. Зелено і затишно. Під ногами — моріжок, наче килим, милують зір квіти і композиції з них, декоративні прикраси. Під квітуючою хостою причаївся веселий заєць, а над кущем біля собачої будки літають велетенські оси — усе це зроблене власноруч із пластикових пляшок.
Господиня жалкувала, що ми не заїхали до неї раніше, коли вся її квіткова краса буяла і пахла, коли починали цвісти гладіолуси. А їх має аж 30 сортів! Тож на 1 вересня, коли діти йдуть до школи, чи не все село поспішає до неї за ними.
У своїй квітковій країні жінка відпочиває душею, відновлює фізичні сили після нелегкої селянської праці. Адже, крім дивоцвітів, є ще й господарство — 8 гектарів поля, кінь, 5 свиней.
— Буває, натомлюся на городі, ледве прийду додому, а зайду у квітник — і втома відійде, — каже жінка.
До речі, на городі в Надії Петрівни ростуть не тільки буряки, картопля, помідори, а й кавуни. Висіває їх у грунт. Насіння бере українське раннє. Накриває пляшкою з-під мінеральної води — і чекає сходів. Ростуть і чималі солодкі дині, вирощені з італійського насіння, яке прислала донька, котра вже кілька років працює у цій країні. Має в городі жінка і траву–зубрівку. Спеціально вирощує її для напою під маркою «Сама гнала». Покладеш у пляшку травинку — і не відрізниш від фірмової горілки. Такий напій, переконує жінка, і лікує від хвороб, і дає енергію та силу.
Поки ми розмовляли, нагодилася Тамара Любчук, подруга господині. Зачувши, що цікавимося квітами, сказала:
— У Надії Петрівни щедра душа і легка рука. Яку квітку не візьму в неї, приймається, росте, як з води.
З’ясувалося, що господиня квітучої садиби ще й співає у вокальному ансамблі «Районні діви». До нього увійшли жінки, які колись працювали на керівних посадах, були, як кажуть, у всіх на виду. Ініціативні, ділові, вони й нині не можуть залишатися осторонь громадського життя.
— Вирішили створити вокальний ансамбль, аби веселити таких же, як і самі, пенсіонерів. Спочатку хотіли назвати його «Старі шкапи», — зі сміхом розповідає Тамара Михайлівна, — бо ж вік у нас усіх поважний. Але подивилися на себе — на шкап начебто ще й не схожі, то й назвалися дівами.
— Найкращі роки вже пройшли, але ще є сили, бажання щось робити не тільки для себе, а й для інших, — додає Надія Петрівна. — Тому вирішили жити, а не доживати. І робити це зі знаком якості — весело, з гумором.
І, треба сказати, «Районним дівам» це вдається. Їхні виступи на Турійщині оживляють будь-який захід. Сценарії пише Тамара Любчук, яка 20 років очолювала найкращу в районі сільраду, має добре почуття гумору і вміє римувати. А ідеї підкидають усі жінки. Коли набридне робота на городі та в дворі, беруть у руки мобілки і телефонують одна одній: «Давай організуємо «вогник», повеселимо себе і людей». Не забувають «Районні діви» і про дні народження, ювілеї ветеранів праці. Приходять із жартами, піснями, вітаннями. А нинішнім керівникам району подарують ще й символічні медалі, виготовлені власноруч, і нагадають, аби не відмахувалися від ветеранів, не забували про них. І влада цінує непосидючих і співучих жінок, котрі навіть будучи на пенсії, вважають себе відповідальними за долі людей, допомагають їм забути про самотність. Торік за особистий внесок у розвиток ветеранського руху в районі Надію Бурко нагородили грамотою голови Ради організації ветеранів України.

На фото: У Надії Бурко (зліва) і Тамари Лобчук спільне захоплення — квіти і пісня.