Кажуть, старість — не радість. Особливо, коли вона така, як у Раїси Миколаївни та її чоловіка Олександра Микитовича, — безпорадна і немічна, а поряд нема рідної душі, готової прийти на допомогу. Обоє літніх людей — інваліди першої групи, не можуть ходити...
Кажуть, старість — не радість. Особливо, коли вона така, як у Раїси Миколаївни та її чоловіка Олександра Микитовича, — безпорадна і немічна, а поряд нема рідної душі, готової прийти на допомогу. Обоє літніх людей — інваліди першої групи, не можуть ходити.
П’ять днів на тиждень до них приходить соціальний працівник і допомагає по господарству, а ось у вихідні подружжя залишається наодинці зі своєю бідою. «Буває, хліб закінчиться і нікому купити», — бідкається Раїса Миколаївна. Жінка сподівається, що знайдеться добра людина, яка буде згідна віддати 2 — 3 години власного часу двом інвалідам, допомогти приготувати обід чи сходити в магазин. Телефон Раїси Миколаївни в Луцьку 25-41-81.
