Так відповів на наше запитання начальник обласного управління охорони здоров’я Ігор Ващенюк, якого навіть посада зобов’язує завжди бути у відмінній формі, мати міцний імунітет. ..
Так відповів на наше запитання начальник обласного управління охорони здоров’я Ігор Ващенюк, якого навіть посада зобов’язує завжди бути у відмінній формі, мати міцний імунітет. У нього, відповідального за здоров’я усіх волинян, ми намагалися дізнатися, як осінньої пори тримати оборону перед вірусами, як зламати існуючі стереотипи у ставленні людей до медицини, як навчитися не хворіти
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
«ХВОРІТИ СЬОГОДНІ — НЕ ВИГІДНО І НЕ ПРЕСТИЖНО» — Ігоре Степановичу, всім відомо, що здоров’я людини залежить від багатьох чинників, і зовсім невеликий відсоток припадає на медицину. Кажуть, головне — спосіб життя, екологія, рівень достатку… — З розвитком сучасних медичних технологій роль медицини зростає. У США, в Японії сьогодні вважають, що фізичне благополуччя людей уже на 25 відсотків залежить від рівня висококваліфікованої і високотехнологічної медичної допомоги. Хоча спосіб життя, прагнення бути здоровим, звичайно, мають вирішальне значення. У нас, на жаль, склалося помилкове уявлення, що не ми самі, а лікар є відповідальним за наше здоров’я. Цей стереотип необхідно руйнувати спільними зусиллями медиків, освітян, засобів масової інформації, духовенства. Колись у складі офіційної делегації я був у Литві, спілкувався з керівниками медичних закладів, зокрема й у сільській місцевості. Здивувала розповідь про 100–відсоткове охоплення щепленням, поцікавився, як цього досягли. З’ясувалося, лікар у селі підключає до роз’яснювальної роботи священика, який переконує прихожан: людина — творіння Господа і легковажити своїм здоров’ям — гріх. А в нас узяти рекламу по телебаченню — або спиртне, або ліки. «Синок, навчимо Європу відпочивати…». Об’їдайся — і приймай таблетки для поліпшення травлення. При такому ставленні медицина не спроможна кардинально поліпшити ситуацію з рівнем захворюваності. — І все ж у назві управління, яке ви очолюєте, як і в назві міністерства сформульоване завдання медиків — охорона здоров’я. Чому ж ефективність роботи у цій галузі досі оцінюють «ліжко–днями»? — Ситуація зміниться, коли діятиме страхова медицина. Тоді в кожному конкретному випадку лікар буде зацікавлений, щоб не допустити загострення, попередити важке захворювання. За цим оцінюватиметься якість його роботи. І з пацієнта питатимуть: якщо вчасно не пройшов запланованих обстежень, маєш шкідливі звички — розкошелюйся, не претендуючи на державні програми, на страхові фонди. — Впевнена, запитай у наших лікарів, який у кожного з них тиск, рівень цукру, холестерину, — більшість не знає. І всі можливості є, доступ до обладнання, лабораторій… Лікарі — такі ж люди, як і всі, з тими ж вадами і «гріхами». Хтось не знаходить часу через зайнятість, адже робота лікаря здебільшого дуже напружена, хтось — через лінощі. А про доступ до лабораторій сьогодні говорити не варто, їх є багато. Кожен може прийти в поліклініку або в приватний заклад. Ринок насичений, ціни для більшості є доступними, було б бажання. Втішає, що для молодого покоління, я бачу це по своїх дітях, по наших інтернах, турбота про здоров’я є важливим елементом загальної культури і прагматичного підходу до життя: хворіти не вигідно, не престижно.
«ЛІКАРСЬКУ ДИНАСТІЮ ПРОДОВЖУЮТЬ ДОНЬКИ» — У наших медустановах працюють, як правило, родинні династії — отоларингологів, хірургів, гінекологів… Прізвища сприймаються як бренди. — На мою думку, це добре. Діти змалку «варяться» у медичних темах, проблемах, а батьки розуміють, що становлення лікаря — це тривалий процес, і готові допомагати. Зараз у нас приблизно 18 відсотків спеціалістів пенсійного віку, які мають великий досвід. І є багато талановитої молоді, яка хоче вчитися, знає мови, їздить стажуватися за кордон. Кадрового голоду на Волині нема. — Розкажіть, будь ласка, про лікарську династію Ващенюків. Хто в ній? — Мої батьки працювали у фтизіатричній службі, і серед родичів — дуже багато медиків. Я лікар-терапевт, пройшов усі щаблі в кар’єрі: був дільничним терапевтом у поліклініці, проходив лікарську службу в армії, працював в онкодиспансері, на «швидкій» головним лікарем. Дружина — гінеколог, у рамках спеціальної програми займалася передраковими патологіями шийки матки, має цікаві напрацювання. Доньки теж пішли нашим шляхом, вибрали медуніверситет. Старша Оксана вже в інтернатурі. — Можете відкривати сімейну клініку. Підготовкою своїх молодих спеціалістів задоволені? Не за гроші діти вчилися? — Ні, пройшли на державну форму навчання, бо гімназію закінчили з медалями. У загальному університетському рейтингу успішності Оксана була на третьому місці. Ну, а зять, майбутній невролог, очолював цей рейтинг. Марійка теж гарно навчається, у неї душа лежить до педіатрії. — А готові відправити свою дитину в сільську амбулаторію? — Не бачу в цьому великого страху. Був нещодавно з представниками Світового банку в амбулаторії села Дерно Ківерцівського району, там головний лікар зовсім не нарікає на долю. Є змога багато чого навчитися, бо треба щоденно самостійно приймати рішення. Для лікаря це дуже важлива наука. Дочки мої, думаю, роботи не злякалися б. Але одна ще студентка, в іншої — маленька дитина. — То ви вже дідусь? А сімейний лікар у вашої родини є? І ви довіряєте йому здоров’я свого внучка? — Сімейний лікар у родині — я. Внучку всього сім місяців, тому користуємося, як і всі, ще й послугами педіатричної служби, щеплення, наприклад, робимо. — Усі, в кого є в хаті малеча, знають, хто такий доктор Комаровський. Як ставитесь до його рекомендацій? Коли наші дівчата були маленькі, про Комаровського ми тоді не чули, але дотримувалися його тактики. Не кутали малих, загартовували, не робили культу з їжі. Бігали діти босоніж, їли, коли зголодніють — і не хворіли. То ж подібні рекомендації з екрана телевізора вважаю слушними.
«Я — ПРИХИЛЬНИК ЗОЛОТОЇ СЕРЕДИНИ В УСЬОМУ» — Даруйте, але таке враження, що ви трохи простуджені. Приймаєте якісь противірусні ліки? — Нічого не приймаю. Реклама різних противірусних препаратів, чудодійних ліків — це бізнес. Іноді жартують: якщо ГРВІ лікувати — пройде за тиждень, а якщо нічого не робити, то за 7 днів. Коли підвищена температура, є кашель, нежить, тоді треба побути вдома, пити багато рідини, щоб організм міг звільнитися від токсинів. Малина, калина, мед — це найкращі ліки у таких випадках. Ну, а я, дякувати Богу, на здоров’я не нарікаю. — Ви не піддаєтеся хворобі, бо маєте добрий імунітет, організм міцний? А як цього досягаєте? — Рецепти відомі: намагаюся правильно харчуватися, віддавати перевагу рослинній їжі, хоча вегетаріанства не схвалюю. Усе, що смачне, на жаль, не є корисним, і було б нудно сидіти тільки на «здорових стравах». Тому я — прихильник золотої середини в усьому. Зокрема, й у фізичних навантаженнях. Маю вдома тренажер, кручу щоранку педалі, але без фанатизму. Стараюся утримуватися від шкідливих звичок. — Люди до вас на прийом приходять, як правило, зі своїми бідами, зі скаргами. Крім того — реформи, зміни, реорганізація в галузі. Треба приймати не завжди популярні рішення, за які несете відповідальність. Як після робочого дня знімаєте напругу? — Колись любив у футбол грати, а тепер більше подобається більярд. Ще одна віддушина — преферанс, але стара компанія, на жаль, розпалася. Як і всім, іноді хочеться просто полінуватися, посидіти перед телевізором, хоч, звісно, краще провести час за книжкою. А у вихідні вибираюсь на полювання, пройдеш кілометрів із 10 — і нема втоми, тільки задоволення. Ну, а щодо непопулярних рішень, то я в таких випадках згадую повчальний досвід свого дідуся, господаря, родом із-за Бугу. Коли почалося примусове переселення, дід навесні хотів продати поле. Бабуся не дала, настояла, щоб землю засіяти. Зібрати урожай не встигли — під час операції «Вісла» вивезли родину, вважай, без засобів для існування. І бабуся все життя дорікала дідові: «А чого ж ти мене послухав?..». Так і з реформами. Сьогодні деякі нововведення не всі сприймають, але це не означає, що противники реформ мають рацію.
На фото: Зняти напругу після робочого дня Ігорю Ващенюку допомагає більярд.
