НА ЖИТТЄВИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ: як же себе подати?
«Не вмієш себе подати», — якось заявив знайомий на літературному семінарі. Потрібно було представити себе, і я жартома сказала, що якось виграла конкурс рецензій, бо була єдиним учасником...
«Не вмієш себе подати», — якось заявив знайомий на літературному семінарі. Потрібно було представити себе, і я жартома сказала, що якось виграла конкурс рецензій, бо була єдиним учасником... Колега зауважив: цілком можна було обійтися першою частиною речення. «Нам не завадить трохи самоіронії», — подумалося тоді. Та не відомо, хто правий: 25-річний хлопець написав три книжки, а я можу подати хіба тарілку борщу до столу, та й то не завжди вдало.
Тепер при знайомстві кажу, що я — журналістка. У відповідь доводилося чути таке:
«Чому так мало говориш? Ти ж журналіст!»
«Чому ти цього не знаєш? Ти ж журналіст!»
«Напиши про мене статтю!»
«А можеш подати для мене безкоштовне оголошення в газету?»
«Лізь через паркан! То й що, що господаря нема вдома? Ти ж журналіст!»
Вимог — як до рятівника світу! І тепер знову думаю: чи маю право представлятися журналістом, чи спочатку треба навчитися без дозволу проникати в чужі помешкання? — розмірковує Ярослава Тимощук.
