Ніякої сенсації. Фахівець-нумізмат, якому я показала знахідку, одразу ж визначив їх нинішню цінність: 20 гривень за двадцятикопієчну монету 1915 року із зображенням царських атрибутів, яка непогано збереглася...
Ніякої сенсації. Фахівець-нумізмат, якому я показала знахідку, одразу ж визначив їх нинішню цінність: 20 гривень за двадцятикопієчну монету 1915 року із зображенням царських атрибутів, яка непогано збереглася... Друга, дуже понищена часом та іржею, вочевидь, польський мідний грош із зображенням короля Станіслава Понятовського, це вже позаминуле століття. Я навіть не встигла попередити, що зовсім не маю наміру розбагатіти на знахідці. Просто цікаво, яке покоління родичів передало у такий спосіб привіт нащадкам? Адже монети знайдені на прадідівській землі, неподалік того місця, де стояла хата прадіда Гриця Мазура і прабабусі Варварки, тих самих, що віддали колись частину свого грунту під Свято-Миколаївську церкву в Локачах. Вони не були багачами, єдиний їхній скарб — добра пам’ять нащадків і п’ятеро дітей, доля яких склалася не вельми щасливо. Боляче, що саме на них родова пам’ять уривається. Чомусь не вистачило розуму розпитати про свій родовід у старших родичів, доки це було можливо. Тож поспішайте, якщо у вас така нагода ще є. Бо з роками ваша душа буде спрагла тих знань, як подорожній біля всохлої криниці. Виважую на долоні несподівану знахідку й знову відчуваю тиху втіху. Адже цих копійчат, вочевидь, торкалися руки моїх предків.
