СІМЕЙНИЙ ЛІКАР — ГОЛОВНА ФІГУРА МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ

Про запровадження страхової медицини, недостатню професійну підготовку лікарів, корупцію в закладах охорони здоров’я лише говорили впродовж багатьох років. Й опозиція, і влада ухвалювали програми та концепції, але ситуація дедалі погіршувалась. Бо посадовці боялися взятии на себе відповідальність. Їм бракувало політичної волі, щоб розпочати реальні реформи у медицині. Щоразу заважали чергові вибори, потреба задобрювати лікарів та медпрацівників дрібними одноразовими благами: невеликим підвищенням заробітної плати або ж віртуальними пільгами і преференціями


Станіслав КАРПІВ


Багато лікарів звикли до мізерних зарплат та регулярних «подяк». А влада закривала очі на проблеми медицини, бо кожен чиновник — це одночасно і пацієнт, який потребує особливого піклування. Він не любить чекати у чергах, прагне лікуватися лише якісними препаратами, обстежуватися на новому ефективному медичному обладнанні.
Так тривало доти, доки українці не обрали Президентом Віктора Януковича, котрий має політичну волю, сформував команду, що не злякалася непопулярних кроків, наважилася на дії, які громадськість належним чином оцінить лише через кілька років, а то й десятиліття. Бо реформа медичної галузі — не черговий експеримент влади. У програмі глави держави є цілий розділ, де йдеться про реформу медичного обслуговування. На виконання намічених заходів ухвалено відповідну постанову Кабінету Міністрів, а профільні підрозділи Волинської облдержадміністрації підготували план-графік реформування системи охорони здоров’я безпосередньо в нашому краї.
Усі, хто причетний до здійснення медичної реформи – від міністерського чиновника до сільського фельдшера, — розуміють складнощі реформування однієї з найконсервативніших галузей. Цей процес вимагає системних управлінських рішень, доброго бюджетного фінансування, а також забезпечення кадрами, в першу чергу — сімейними лікарями.
Система закладів охорони здоров’я, сформована і розбудована переважно ще в радянські часи, давно не відповідає потребам часу. Вона морально, технологічно та організаційно застаріла. Проте медична реформа теперішньої влади не мала на меті руйнувати те, що створене зусиллями тисяч людей упродовж багатьох років. Розробники та ініціатори змін у медицині передусім планували вдосконалити охорону здоров’я, модернізувати її, наблизити до людей. Щоб цього досягти, потрібно насамперед вирішити певні тактичні завдання, як-от: розділити первинну та вторинну ланки медичної допомоги, створити фактично «з нуля» систему екстреної допомоги, яка б відповідала міжнародним стандартам, стабілізувати забезпечення медичних установ кадрами.
Чи не найбільшою проблемою для галузевих чиновників, адміністративного персоналу закладів охорони здоров’я стала оптимізація лікарняної мережі. Там, де до цього не були підготовлені громади, а людям не пояснили вигоди від змін, що запроваджувалися, реформування викликало неабиякий опір. Крім того, окремі політичні сили, користуючись необізнаністю волинян, переважно мешканців сільської місцевості, намагалися роздмухувати протистояння, дарма що новації могли реально поліпшити медичне обслуговування, підвищити його якість, наблизити відповідні послуги до пацієнтів. Зрештою опозиціонери швидко охолонули до теми, суть якої достеменно не розуміли, і знайшли інші приводи для маніпуляцій громадською думкою та огульної критики влади. А люди швидко пересвідчилися у перевагах запланованих упроваджень.
Один із вагомих результатів реформування охорони здоров’я в нашій області — перерозподіл фінансових ресурсів. Основні кошти державного та місцевих бюджетів тепер спрямовано на профілактику, діагностування захворювань, тобто на первинну допомогу. Розподіл послуг за рівнем їх надання зумовив створення нових структур – центрів первинної медико-санітарної допомоги з адміністративно-управлінськими та господарськими підрозділами. Вони також об’єднують лікувально-профілактичні підрозділи: фельдшерсько-акушерські та медичні пункти, амбулаторії загальної практики — сімейної медицини, медичні кабінети. У цих структурах працюватимуть сімейні лікарі, які виконуватимуть прості лабораторні дослідження, наприклад, загальні аналізи, аналізи крові на цукор. Це допоможе оперативно поставити пацієнтам попередній діагноз, щоб вони зайвий раз не вирушали до лікарні. Однак після огляду та обстеження у разі потреби сімейний лікар може направити хворого в інші медичні заклади, де він отримає більш кваліфіковану медичну допомогу.
У нашій області прийнято рішення районних рад про створення сімнадцяти центрів первинної медико-санітарної допомоги як юридичних осіб. Протягом 2011—2012 років 6 дільничних лікарень області реорганізовано в амбулаторії загальної практики — сімейної медицини з пунктами швидкої медичної допомоги, а саме: в селищі Луків Турійського, селах Гуща Любомльського, Доросині Рожищенського, Поворськ Ковельського, Затурці Локачинського, Велимче Ратнівського районів. Збільшено їх кількість у містах — з восьми на початок цього року до тридцяти на 1 жовтня. У найближчій перспективі заплановано відкрити нові лікарські амбулаторії, особливо у сільській місцевості. До 2019 року очікується щорічне відкриття до 18-ти таких закладів.
Будь-які організаційні зміни нічого не варті, якщо вони не супроводжуються належним забезпеченням новими, добре підготовленими кадрами. Головна фігура оновлених медичних установ — сімейний лікар. Це своєрідний фахівець-універсал, який першим зустрічає хворого й уважно обстежує його. Розуміючи вагомість таких професіоналів для охорони здоров’я, влада дбає про їхній побутовий комфорт. У кожному районі розроблено плани забезпечення сімейних лікарів житлом. Згідно з дорученням голови облдержадміністрації, цього року в обласному та районних бюджетах передбачено кошти на придбання квартир для головних лікарів та лікарів амбулаторій загальної практики — сімейної медицини у сільській місцевості. Щороку сюди скеровуватимуть на роботу 50—60 молодих спеціалістів. Держава подбає не лише про те, щоб вони мали належну підготовку та сучасне обладнання в лікарняному закладі, а й отримували гідну зарплату і не переймалися побутовими незручностями.