Моя телефонна співрозмовниця так хвилювалася, що у перші кілька хвилин не могла до ладу пояснити, що спонукало її потурбувати редакцію...
Моя телефонна співрозмовниця так хвилювалася, що у перші кілька хвилин не могла до ладу пояснити, що спонукало її потурбувати редакцію... Схоже, за свої 84 роки вона зверталася вперше, а наважувалася на цей дзвінок, як зізналася, цілий тиждень. Бо одна із телепередач вразила її так, що й досі заспокоїтися не може. Йшлося в ній про те, що німецькі поїзди під укіс в районі Несвіча під час війни пускала «червона партизанка», вона ж точно знає, що її там і близько не було, а робили це бандерівці. «Знаю це тому, що мій тато був колійним обхідником…». Софія Федорівна Зубкович, яка спочатку назвалася просто баба Соня, родом із Лаврова, що в Луцькому районі, як і вся її родина. За любов до рідної землі опинилася у далекій Воркуті. «Мене не судили сім місяців, бо чекали, доки виповниться вісімнадцять», — згадує жінка. Радянська влада закони поважала! А це означає, що заарештували її ще зовсім дитиною й життєві університети довелося проходити у таборах, а новітню історію вивчати не зі сторінок підручників, які не одне покоління страхали «українським буржуазним націоналізмом». Тому й болить жінці нині кожна найменша спроба перекрутити наше минуле. — Діточки, ви молоді, не знаєте, як то було, то питайте у старших, вони ще пам’ятають, — лагідно звертається вона до журналістів.
