Із пам’яті й досі не йде пролог концерту, на якому мала щастя побувати минулої суботи. То був творчий звіт колективів та окремих виконавців Локачинського району, присвячений 200-річчю Тараса Шевченка...
Із пам’яті й досі не йде пролог концерту, на якому мала щастя побувати минулої суботи. То був творчий звіт колективів та окремих виконавців Локачинського району, присвячений 200-річчю Тараса Шевченка... Задушевну мелодію «Думи мої…» у виконанні народної аматорської капели районного Будинку культури під орудою невтомного Ростислава Кушнірука розтинають безпристрасні голоси поліцейського пристава і писаря, які проводять опис майна «умершого в Академії художеств Тарасія Шевченки». І так убивчо контрастує те злиденне майно, що складалося із ветхого дивана, «подержаного» столика та іншого побутового дріб’язку, із тою неперебутньою духовною величчю, яку явив світові й Україні її Пророк! А далі на сцені замерехтів справжній калейдоскоп талантів із хористів і танцюристів, читців і солістів, фольклорних колективів із Старого Загорова, Замлич, Козлова, Залужжя, Дорогинич, самодіяльних драматичних акторів, які зіграли уривок із «Наймички», троїстих музик і музикантів духового оркестру... Тож хочеться щиро подякувати всім причетним до цього барвистого дійства, бо, як зауважив голова журі народний артист України Олександр Огородник, воно було спрямоване на те, аби «відтанули зачерствілі й приспані душі», щоб ми могли розправити плечі, підняти голови й гордитися, що українці!
