ОТАК І ЖИВЕМО: «кручок» на трьох — і співаємо до ранку!

Поспішаючи на роботу, частенько проходжу мимо чоловічої компанії із 4 — 5 осіб, яка уже спозаранку гуртується неподалік продуктового кіоску біля нашого будинку.

Він них немилосердно тхне перегаром, із вуст, наче отруйні змії, виповзають добірні матюки. День ще тільки починається, а вони вже дивляться на світ захмелілими очима.
Дивлячись на цю непривабливу, але, на жаль, типову для нашого часу картину, пригадала непримітний на перший погляд, але вельми показовий експонат, побачений у відкритому цими днями Музеї села в Затурцях. Його назва — кручок. Нинішнє покоління уже точно не знає, що воно таке. А то така маленька скляна пляшечка, яка цілком заховається у чоловічій долоні. Її вмістимість — половина відомої усім «чекушки», тобто 125 грамів. У такій тарі «за Польщі» продавали горілку. Почула у музеї й спогади про ті часи, на які випало парубкування нинішніх ветеранів:
— Бувало, візьмемо кручок на трьох і співаємо до самого ранку.
А ми?!