ВОКЗАЛ — НА ЗАМОК. А ПАСАЖИРИ ПОЧЕКАЮТЬ ПРОСТО НЕБА

З чого дивувалася і чим переймалася протягом минулого тижня заступник відповідального секретаря газети «Волинь-нова»
Валентина БЛІНОВА...

…ЧОМУ ЧОЛОВІКИ НЕ ЛЮБЛЯТЬ РОЗУМНИХ ЖІНОК
З повідомлення про Неї починаються випуски теле- і радіоновин. Політики найвищого штибу дебатують про Її здоров’я й участь у президентських перегонах. Влада вигадала для Неї понад два десятки кримінальних справ. За ґрати Її запроторив найзапекліший конкурент, щоб назавжди похоронити як політика. Багато вчорашніх друзів тепер стали Її ворогами. А Вона все одно підбадьорює з кольорових календарів і плакатів жителів навіть найвіддаленіших сіл, ніби достеменно знає, що і їм теж нині живеться несолодко.
Це, звичайно, про Юлію Тимошенко, яка минулого тижня заявила, що готова прийняти будь-який варіант вирішення її долі заради підписання Угоди з ЄС.
Спостерігаю за метушнею українських чоловіків-політиків. Одні з них — уже вкотре! — хочуть використати популярність Юлі для зміцнення свого іміджу. Інших гнітить такий панічний страх перед нею, що готові на будь-які кроки, аби лишень відправити її подалі з України. Щиро, по-жіночому співчуваю їй, бо стала заручницею у великій політичній грі нинішньої влади. Мовляв, тільки від неї залежить майбутнє держави, а тому мусить скоритися, що б їй не пропонували.
Пригадую, як персонаж одного з моїх улюблених романів, чиновник високого рівня, переконано твердив: жінка не може бути розумною. Вона може бути хитрою, вивіркою, спритною, але тільки не розумною. І справді, чи не гострого розуму Юлії Тимошенко так панічно боїться нинішній Президент, який, ніде правди діти, не надто сильний навіть шкільними знаннями географії та літератури?
Найімовірніше, ця боязнь суто інтуїтивна і має достатньо вагоме підґрунтя. Про нього якраз і сказала наша землячка — відома українська письменниця Оксана Забужко, яка цими днями отримала престижну міжнародну премію «Анґелус» за роман «Музей покинутих секретів».
— Так, ХХІ століття буде «жіночим», — наголосила вона в інтерв’ю. — Я про це давно говорю, і тенденція очевидна: жінки справді дедалі більше виходять у мейнстрим в усіх сферах. Зараз можу сказати одне: я дуже хочу, щоб Юлію Тимошенко звільнили, — тільки тоді громадськість нарешті зможе публічно обговорювати й оцінювати їх із Януковичем «на рівних».

…ЯК ВПЛИНЕ ЗМЕНШЕННЯ НАРОДЖУВАНОСТІ НА РЕЙТИНГ ГУБЕРНАТОРА
Нещодавно головне управління статистики в області оприлюднило демографічні показники за вісім місяців цього року. Напевне, найбільш тривожним сигналом для влади має бути зменшення загального коефіцієнта народжуваності: у січні — серпні він впав з 15,0 до 14,1 немовляти на 1000 жителів. Саме цей показник, а ще забруднення довкілля, динаміка реальних зарплат та роздрібної торгівлі додали голові облдержадміністрації Борисові Клімчуку найбільше балів і витягнули на другу позицію з-поміж його колег — керівників виконавчої влади в регіонах, за версією видання тижневика «Коментарі».
Щоправда, славу лідера невдовзі розбив ущент новий рейтинг — від Кабінету Міністрів. Там Борис Петрович опинився в п’ятірці аутсайдерів. За показником економічної неефективності його роботу визнано найгіршою. А Віктор Янукович навіть грізно пообіцяв провести кадрові зміни. Чи стосуватимуться вони Волині, поки що ніхто не знає. Але саме це й тримає інтригу в журналістських колах. Хоча волинянам байдуже, бо рейтинги влади вони відчувають по своїй кишені. А на 2550 гривень середньомісячної зарплати не надто порозкошуєш!

…»ОПТИМІЗАЦІЯ» ДОБРАЛАСЯ І ДО ЗАЛІЗНИЦІ
Житель Дубечного, що в Старовижівському районі, наш постійний читач Борис Павлович Борисюк прийшов до редакції, щоб поділитися гіркою новиною, яка особливо болить йому, ветеранові-залізничнику.
— Скоротили всіх працівників станції Кримне, — повідав він. — Хоча дизель-потяги ще зупиняються тут, але станційне приміщення закрили на замок. Люди чекають поїзда під відкритим небом. А якщо треба заздалегідь купити квиток, то мусиш їхати в Ковель.
На цю станцію добираються люди з кількох навколишніх сіл: Теклі, Мокрого, Глух, Кримного, Любохин. Два останні — найбільші за кількістю населення у Старовижівському районі. Хоча нині часто курсують автобуси та маршрутки, залізниця лишається чи не головним транспортом для селян, які їдуть на базар у Ковель чи Стару Вижівку, щоб продати молоко, сир, овочі, для безробітних, які добираються у Росію чи Білорусь на будови, щоб привезти якусь копійку для родини, для студентів, які навчаються у Луцьку або в інших містах. Тепер їм доведеться чекати прибуття потяга просто неба і в дощ, і в сніг, і в мороз.
Залізничну станцію Кримне поки що можна відшукати на сторінках багатьох інтернет-сайтів. Цю гілку колії проклали ще 1873 року. Електрифікували — у 2001–му. Десятків зо два літ тому нею курсували поїзди Брест — Київ, Берлін — Адлер, Брест — Чернівці, Ковель — Брест. Тепер залишився тільки рейс Ковель — Заболоття. Всі інші залізничне начальство відмінило. Мовляв, нерентабельні, малий потік пасажирів.
Можна було б повірити чиновникам, якби наші сусіди-білоруси нещодавно не відкрили новий рейс цією ж колією Хотислав — Ковель. Очевидно, він вигідний білоруським залізничникам і пасажирів вистачає. То чому ж так виходить, що вони дбають про вигоди для своїх громадян, а наша «Укрзалізниця» закриває станційні приміщення на замок, виганяючи пасажирів просто неба?

…НЕВЖЕ ВЛАДІ ВИГІДНА НЕЧИТАЮЧА НАЦІЯ?
Бібліотекар Старовижівського професійного ліцею Любов Микитюк знає точно, скільки і які книги читають майбутні кухарі-кондитери, механізатори, електрогазозварники, водії та електромонтери.
— Найбільше — 48 підручників та іншої літератури — записано у читацькому формулярі третьокурсника Миколи Сахарути, — розповіла вона. — Не набагато відстали від нього другокурсниці Тетяна Євтушик та Ірина Лазарук. Кожна з них узяла 30 книжок у бібліотеці, дев’ять разів працювала за комп’ютером. Коли визначаємо найкращого читача, обов’язково враховуємо його успішність у навчанні. Бо саме вона якраз і свідчить, читав учень книжку чи тільки взяв її для годиться.
Минулого тижня у ліцеї відбулася зустріч із талановитими людьми краю — в гості до учнів прийшли Олена Чабан — автор понад десяти книг, упорядник двох збірок «На берегах Вижівки», до якої ввійшли поетичні та прозові твори обдарованих старовижівчан, та Петро Сачук — самодіяльний композитор, художник–аматор. Розмова, звісно, йшла про літературу, мистецькі уподобання. Однак конкуренцію книзі склав …футбол. На ту саму годину, що й зустріч у бібліотеці, припав початок матчу. Поки майбутні трактористи та водії копали м’яча і голосно вболівали за одну з команд, десь до сорока хлопців та дівчат слухали вірші.
Зовсім не звинувачую тих, хто віддав перевагу спортивному азарту, бо кожен обирає те, що йому найближче. Але збайдужіння молоді до книги непокоїть багатьох моральних авторитетів нації.
Цю проблему спостерегли і в сусідній Польщі. Про неї розповів під час зустрічі з читачами на Львівському книжковому форумі польський письменник Януш Леон Вишневський:
— Торік під час опитування з’ясували, що 40 відсотків юнаків віком 20–25 років не прочитали жодної книжки протягом року! Тоді молоді вродливі панянки, стурбовані таким невіглаством, створили у соцмережі спільноту, яка заохочує читання художньої літератури. Вони навіть випустили спеціальний значок із написом «Не піду з тобою до ліжка, якщо не прочитав жодної книжки».
Мабуть, варто випустити подібний значок у нашій країні. Адже 51 відсоток українців торік узагалі не заглядали на книжкову полицю, дослідили фахівці компанії Research&Branding. Соціологи вказали, що третина респондентів беруть книгу до рук лише кілька разів на місяць, майже стільки — кілька разів на тиждень і лише 18% — практично щодня. Жінки читають більше, ніж чоловіки: 53% проти 47%. Наші громадяни витрачають на купівлю книжок удесятеро менше, ніж жителі інших країн. Так, протягом року середньостатистичний німець купує книг на 119, громадянин Фінляндії — на 105, а середньостатистичний українець — лише на 2,9 євро за рік. Ці факти наводили під час цьогорічних парламентських слухань.
А волинянам, жителям віддалених районів, ніде витратити навіть гривні, щоб купити друковані видання: у райцентрах узагалі немає книжкових магазинів. Нечасто поповнюються й бібліотечні фонди. Книгозбірні Старовижівського ліцею грошей на придбання художньої літератури не виділяють взагалі.