— Час від часу зі мною трапляються різні дивовижні пригоди, — каже по телефону 85-річна лучанка Галина Іванівна...
— Час від часу зі мною трапляються різні дивовижні пригоди, — каже по телефону 85-річна лучанка Галина Іванівна... Вона розповіла, як нещодавно ходила на пошту забирати посилку. 7–кілограмовий вантаж був заважким для рук пані Галини, але все ж зібралася його нести. Аж тут підійшла жіночка, що стояла поруч у черзі, й запропонувала допомогу. На вулиці посадила її у свій автомобіль, відвезла додому і ще й винесла ящик на 4-й поверх. Від несподіванки Галина Іванівна забула запитати ім’я помічниці. Тепер непокоїться, що не зуміла як слід висловити свою глибоку вдячність. Подумала, що, можливо, анонімна благодійниця прочитає подяку на сторінках нашої газети. «Хай у нас стається більше гарних новин», — побажала на прощання жінка, з якою спілкувалася Ярослава Тимощук.
