До ведучої рубрики зателефонувала лучанка Галина Омелянівна Вегерчук:
До ведучої рубрики зателефонувала лучанка Галина Омелянівна Вегерчук: - Подивилася по телебаченню репортаж із святкування комуністами 7 листопада і досі не можу заспокоїтися. Так, усі ми родом (маю на увазі старше покоління) із Радянського Союзу. Там ми були молодими й не обтяженими хворобами, сповненими надій на майбутнє, тому й життя те здавалося кращим. А проблема вічних черг, дефіцитів і порожніх прилавків не була такою вже страшною. Але тоді ми майже нічого не знали про репресії, Соловки, Воркуту й Магадани, куди тисячами висилали людей на смерть і муки. Ми нічого не знали про Голодомор, про саратовські «запасні полки», де волинські хлопці гинули сотнями, не знали правди про УПА і ще багато чого не знали. Тепер ця правда відкрилася і продовжує відкриватися. Не чути її, не бачити очевидних фактів може хіба що сліпий чи глухий. І після цього знаходяться люди, які вважають 7 листопада святом, а так звану Велику Жовтневу революцію — епохальною подією для людства. Відверто, мені їх шкода. Але і трохи моторошно, що вони живуть серед нас. Переконана: мине ще 10 — 15 років і про цю дату в календарі пам’ятатимуть лише історики. І хоч сьогодні мені живеться дуже нелегко на мінімальну пенсію із 42 роками стажу, я такого свята не визнаю і не хочу!
